В четвертій частині серії про сиріток Бодлерів поневіряння нещасних дітей продовжуються, і, як зазначив сам автор, історія про перебування на тартаку є самою чи не найсумнішою з їхнього життя. Цього разу містер По підшукав для дітей опікуна в забитому містечку Мізервіль, яке навіть не позначене на карті. Але найстрашнішим виявилося те, що сиріт в обмін на безпеку та охорону від зазіхань Графа Олафа змусили працювати на лісопильні. А це дуже важка робота і для дорослих чоловіків, не те що для дітей. Окрім того там усім працівникам на обід давали лише жуйку, а за виконану роботу розраховувались купонами на знижки. Але й це ще не все. Бо хоч новий опікун гарантував сиротам захист від Графа Олафа, Бодлери одразу по прибутті на тартак зрозуміли, що їхній головний ворог зовсім близько і просто чатує на зручну нагоду запопасти дітей . Та попри всі незгоди, Бодлери нарешті зрозуміли, що і в нелюдських умовах можна відчути себе щасливим. Бо вони всі лишились разом, вони люблять одне одного, а ще - вони живі і здорові.

Після всіх небезпечних і жахливих пригод, описаних американським письменником Лемоні Сніккетом в перших трьох книгах його неймовірно цікавого циклу «13 нещасть», у книзі «Злощасний тартак» сирітки Бодлери потрапляють до свого чергового опікуна. Цей таємничий чоловік – власник лісопильні, де і змушені будуть важко працювати діти. Навіть немовля Сонечко мусить докладати свої маленькі рученята до важкої праці тут. Ще більше ускладнює ситуацію те, що працівників тартака зовсім не годують, а на обід дають їм лише жувальну гумку. І навіть це малі Бодлери, можливо, пережили б, якби не чергова поява їхнього персонального злого генія графа Олафа, у якому в четвертій частині серії з’явилась ще одна поплічниця, окрім членів його дурнуватої театральної трупи. Як завжди, несправжній граф переслідуватиме сиріток, прагнутиме їхньої загибелі, щоб отримати право на немалу спадщину. А на небезпечному тартаку підлаштувати начебто нещасний випадок простіше за просте… Чим ж завершиться четверта частина цієї захоплюючої серії, читайте у книзі «Злощасний тартак».

В третьей части своих невероятно грустных приключений дети Бодлеры, которые совсем недавно потеряли своих родителей в ужасном пожаре, попадают в место, которое меньше всего подходит для детей – на самую настоящую лесопилку. Ее владелец – их очередной опекун – соглашается принять горемык только при условии, что они будут работать здесь наравне со всеми остальными. Стоит ли говорить, что такой тяжелый труд негативно сказывается на Вайолет, Клаусе и Солнышке. Кроме того, им нечем подкрепить силы, ведь жадный владелец лесопилки с ироничным названием «Счастливые ароматы» не платит зарплату своим сотрудникам, а на завтрак, обед и ужин дает им одну лишь жевательную резинку. Кроме того, детей и здесь, в этом ужасном месте, не оставит в покое граф Олаф, который планирует во что бы то ни стало заполучить большое наследство, которое оставили детям Бодлерам их родители. Этот коварный человек, кажется, не остановится ни перед чем, даже если речь будет идти об убийстве Вайолет, Клауса и даже Солнышка…