Дуже довго бачив на полиці книжкового магазину цю книгу і ніяк не хотів її брати до рук хоча чув багато схвальних відгуків про неї. Але відкривши її я був приємно вражений стилем письменниці: м’який, колоритний, сповнений національної індуської «магії», такі тексти просто хочеться читати. А от теми, які піднімає авторка зовсім не м’які: проблеми спілкування і співіснування у кастовій системі, проблема між дітьми і батьками, а головне, як залишитись самим собою при цьому не порушивши морально-етичних догм навколишнього середовища, якщо твої почуття суперечать віковічній традиції. Головних героїв ми пізнаємо одночасно в двох часових площинах – до і після Трагедії. В першому випадку перед нами маленькі діти, яких вчать бути частиною кастової системи в усіх її проявах, але попри це вони і самі досліджують навколишній світ, але інколи не знають, як правильно сприймати отриманий досвід. В другому випадку – це вже дорослі сформовані особистості, які пройшли чималий життєвий шлях, які пізнали свою власну Трагедію, які намагаються, кожен по-своєму, жити далі, але їхнє життя скидається більше на існування