Розумію, що Чакраборті — це моя нова любов, адже і її трилогія Девабаду мені зайшла й ця книга просто на всі 100 про те, що я люблю. Тут і ці вайби "поганих хлопців", дружба, фантастична атмосфера близького схожу, динамічний сюжет та незвична форма оповідки історії. Ця книга настільки вдало виділяється на фоні однотипних пригод янг едалту чи нью едалту, що я не можу натішитися. Певно, коли самій вже не 16, то читати про старших героїнь стає цікавіше. Ця книга це: 4:19: та я просто тихенько, непомітно попитаю знайомих в порту, заберу гроші й безбідно житиму спокійне життя 4:20 ми вломилися в міську в'язницю, підпалили один військовий корабель і не повній швидкості йдемо на таран іншого, намагаючись змитися з порту😅 І я таке обожнюю. Серед недоліків: мені не вистачило розкриття другорядних персонажів. Вони такі цікаві, що я б хотіла дізнатися про них більше. Я так і не зрозуміла, чи це одиначка, чи серія (бо гудрідз каже одне, а я була впевнена в іншому), але пригода тут завершена й можна сміливо читати. Хоча я б і не відмовилася дізнатися більше про життя неймовірної Альміни Аль-Сірафі.