Придбала цю книгу після прочитання іншої, схожої збірочки - "Балачки про все на світі". П'ять авторок - Оленка Некрасова, Віоліна Ситнік, Марина Братко, Слава Світова, Мирослава Кошка - розповідають нам, як подружкам своїм, про різні перипетії. Ці книги - справді "не для полички", як про них сказано... Таку збірку можна читати як вдома за горнятком кави, так і на лавочці, в транспорті. Тут історії про все - про кохання, дружбу, реалізовані і нереалізовані мрії... про важливе і про неважливе... Просто прекрасно, що написані всі ці замальовки з почуттям гумору, хоча і легкий сум також відчути можна. Розповіді настільки знайомі, наче це все відбувалося з тобою (бо й справді чи не кожна з нас переживала подібні ситуації). Від цього книжка здається ще "теплішою". Мені чомусь, коли я читаю подібні твори, підіймається апетит))) А вже як оформлена книжечка! Малюнки - майже дитячі, але наповнені глибоким сенсом... (Художниця - Олена Гаврищук). Майже біля кожної ілюстрації - якесь прислів'я. Назви замальовок - багатообіцяючі))) Відкривай книгу і шукай собі до душі) Читати всім дівчатам в будь-якому віці.

«Теревеньки аж до ранку» - это второй сборник рассказов пятерки замечательных авторов. Такой себе чат для взрослых девушек. Рассказы, этюды, зарисовки, порой реалистичные, а иногда немного сказочные разместились в этой книге. Их много, целых 25. Все они очень разные, а в некоторых непременно можно увидеть себя. Одни нас учат, а другие просто хочется читать и перечитывать. Не могу сказать, что все рассказы мне понравились. Иногда, прочитав историю, уверена, что больше ее не буду читать. Но есть и такие, которые не только сама читаю с удовольствием, еще и предложу их своей дочери-подростку. Трудно рассказать обо всех рассказа, поэтому перескажу только эти две. «Маленькое голубое лаковое чудо» Марины Братко. Главная героиня - Зайка, девушка вполне довольна собой и своей жизнью. И вдруг в витрине магазина появилось чудо - «голубое, лаковое, с острым носиком и с тоненькой шпилькой». Только есть одна маленькая проблемка - стоит это чудо как месячная зарплата. И мысли о чудо не дают Зайка спать, работать и даже спокойно дышать. И она решает - будь что будет, куплю! Но оказывается, что все размеры малы, а ее размера вообще есть было. И ради чего все эти мучения ?! Лучше купить удобные кеды. «Снежный ангел» Виолина Сытник рассказывает о сложной жизненной ситуации двух влюбленных людей. Она - в больнице, скоро родит ребенка. Он - во Львове на конференции. Они любят друг друга, все у них хорошо, а каждый сочельник они непременно проводять дома и готовят кутью. Но что-то случилось - от Андрея нет никаких известий. Ну хоть позвонить он бы мог. Но оказывается, что не мог - уже перед самым отъездом домой у него выхватили портфель, в котором «вся его жизнь - мобильный, документы, деньги». И человек не опускает руки, он добрался родного Каменца-Подольского автостопом, выпросил у знакомого тарелку кути и достался больницы. Но в палату не пускают. Как быть ?! Хорошо, что есть «снежный ангел» - дворник "делает надпись" на снегу «Маринка, я люблю тебя!», А Андрей слепил снежок и попал в окно, где была любимая.

Ну не знаю, чи стала б я читати цю книжку аж до ранку, але лежачи на пісочку і слухаючи шум моря, вона чудово мені пішла. Ці оповідання - продовження "Балачок про все на світі", які так само обгорнуті яскравою палітуркою, що і привертає увагу дівчат при купівлі. Книжка не для полички - влучна заява. Бо перші "Балачки..." в мене вдома не залежались - відправились до подруги. Думаю, і цю збірку очікує така ж доля :) Всі оповідання легкі, читаються буквально на одному подиху і дарують відпочинок. Книжка написана в співавторстві п'ятьма авторками, але ж наскільки ці оповідання підкреслюють одне одне, доповнюють та наповнюють, що якби не знала - думала б, що всі оповідання написані однією людиною. Деякі настільки реалістичні, що часом думаєш - а це не про мене написано? Бо дівчата, вони такі дівчата - і схожі, і зовсім різні водночас. І це класно - розуміти, що не з тобою одною трапляються такі халепи або щастя-в-яке-неможливо-повірити. "Маленьке блакитне лаковое чудо" Марини Братко найбільше запам'яталось)) Бо в кожної було - є - буде таке чудо, про яке мріється.