книга бачиться мені дуже файною, проте як же бісить, що нема електронної версії((( а шрифт паперової мілкуватий для таких підсліпуватих, як я))

Ця фраза із другої книги циклу "Litopys Siroho Ordenu" Павла Дерев'янка "Тенета війни" стала для мене провідною... ...Минуло сім років з часу отримання золотої клямри. У братів Малюка, Павича, Щезника, Варгана та Енея своя служба, свої дороги, свої таємниці... Вони всі брали участь у війні, яка залишила непоправний слід на їхніх долях. Змінила кожного. Накинула свої тенета. Тепер війна у кожного теж своя. У когось - із рідним братом, який зневажив родинні традиції і прагне тільки власного успіху. Хтось воює із контрабандистом, що зруйнував щастя його родини. А хтось - із Звіром всередині себе... Та усіх друзів знову об'єднає чорна хмара, що зависла усім Українським Гетьманатом та Сірим Орденом зокрема... А я читаю цю книгу - і не можу позбавитись відчуття дежавю. І перед очима в мене не характерники, а молоді хлопці, які йшли на війну боронити свою країну, а повернулись зі зламаними долями... Хто хитріший - зміг викрутитись. Інші ж так і залишились не потрібними своїй державі, яку вони так відчайдушно захищали ціною власного життя... Війна залишиться з ними назавжди в серці. Головне - щоб вони знайшли в собі сили з нею жити... Я вдячна авторові за цю неймовірну історію і за присвяту на першій сторінці - "захисникам і захисницям України"! Бо, як не крути, жінки вже давно змінили сковорідку в руках на шаблю чи автомат...

Якщо чесно, це той випадок, коли сказати хочеться багато, а підібрати слова не виходить. Проте я постараюсь. Буквально вчора я перегорнув останню сторінку книги. Сказати, що я вражений - все одно, що не сказати нічого. Так, просто для розуміння шквалу емоцій - всю ніч мені снилися різні моменти з книги, а також весь ранок я роздумував, чому так, а не інакше автор закрутив сюжет. Забігаючи наперед скажу, що мабуть саме завдяки таким поворотам книга настільки припала до душі. Коротко про книгу: з перших сторінок стає видно, що продовження історії набагато глибше. Це вже не опис пригод молодого сіроманця та його друзів. Це увіковічнені на папері долі п'ятьох різних людей, яких міцно поєднує дружба, підтримка, розуміння, та яких доля продовжує вести по вовчій стежці. Кожен рядок про Пилипа, Гната, Ярему, Северина, Савку має за собою глибоку основу, і змушує переживати всі помилки та успіхи як свої власні. За це - моє "браво" автору. Давно я так не вживався в історію на сторінках. Сюжет описувати не буду. Тут тільки зачепись - і одразу насипеться купа спойлерів. Скажу лише - Вам сподобається. При чому з перших сторінок. Приємного Вам читання. І з нетерпінням чекаємо на продовження.