Динамічний пригодницький роман, герой якого змушений вирушити у минуле. Що вигідно вирізняє його серед багатьох із аналогічною сюжетною канвою – теоретична складова. Пояснення ідеї подорожі в часі через Евереттову теорію множинності світів як варіацій різних ліній часу – виглядає правдоподібно, надає історії художньої повнокровності і переконливості. Не менш симпатична знахідка, як на мене, це опір часу: якщо якась подія мусила статись, а її уникли – обставини складатимуться, щоб так чи інакше результат залишився таким, як і мало бути. Хороше поєднання гостросюжетності із логічним поясненням причин подій. До речі, доки герой сумнівається і уникає усіляких інцидентів, пов’язаних із цим опором часу, читач має кілька десятків сторінок, щоб переживати, чи подбає він, вирушаючи назавжди у минуле, про кошеня. Ну от, знайшов на кого залишити, молодець (я ж не просто так написала про переконливість оповіді). Уже власне у минулому дуже сподобались описи і деталізація: і Київ ХІХ століття вийшов добре виписаним, та і далі побутові деталі видають ґрунтовну авторську підготовку: читається легко і із задоволенням, але розумієш, що за цією легкістю – скрупульозна робота із джерелами. Люблю таке і ціную. Що в романі слабіше – це колізії: конфліктам, що рухають сюжет, не вистачало переконливості, чи що. В основному такими рушіями виступали випадковості чи збіги. Зрозуміло, що і таке може бути. Але щоб упродовж усієї книги спонтанна сварка, випадкова зустріч, невдало кинутий камінь чи репліка визначали, що відбуватиметься далі з героями – не надто правдоподібно. Інший слабкуватий, як на мене, момент – композиція: книга є частиною трилогії, але на відміну від типових серій, де окрім магістральної, об’єднуючої сюжетної лінії виписується конкретна пригода, яка отримає логічну розв’язку до кінця книги, «Темна синя вода» хоча б проміжного завершення не має. Звісно, такий підхід має право на існування, серія заявлена як трилогія, мене чесно попередили, але якщо я читаю книгу, то хочу отримати композиційно повноцінну історію, а не зав’язку, у якій далеко до кульмінації – читай, мовляв, наступні книги. Може, й читатиму, але таких обірваних історій не люблю. Втім, це моє бурчання не аж настільки принципове. Книга загалом добра, особливо для тих, хто цінує динамічні історії із подорожами у часі та ретро-зарисовки як декорації для карколомних пригод. Зважаючи, що електронний варіант не вдарить ані по бюджету, ані по завантаженості полиць, рекомендую купувати і пробувати, має бути цікаво.