Щось таке дивне, дуже дуже дивне, не за сюжетом а саме за структурою (чи то манерою оповіді, чи як це краще пояснити). Нам описується світ, до якого через портали потрапляють нехороші темні, тому вночі на вулицях дуже небезпечно. Ми знайомимося з Ліз, яка ходить на роботу, спілкується з друзями, знайомиться з новим сусідом. Він - воїн, ми дізнаємось більше і про його роботу, ну і звісно про почуття до Ліз.. Але майже всі 250 сторінок не дуже зрозуміло про що саме ця книга. Де зв'язка, яка проблематика, чи буде більш конкретний фентезійний сюжет, ніж буденне життя і стосунки героїв?.. А потім в останній главі трапляється "щось". І от тоді вже зрозуміло, що ось вона - зав'язка, але вже для наступної частини серії. Не погано, проте дуже дивно, що вся ця книга була просто підготовкою до іншої книги. Тому і сказати немає багато чого, та і взагалі не до кінця зрозуміло - чи сподобалась книга, чи ні.. Але читати лише першу частину, без продовження, точно немає сенсу.

Скажу честно, ничего особенного от книги и не ожидала. Но мне в принципе понравилось. Банальненько, но легко читается и можно расслабиться. Если разделить сюжет на две линии, любовная слабенькая. Тут было всё предельно ясно и банально. С Лиз стало всё понятно ещё в начале книги. Отношения у главных героев развивались по накатанной. И я думала на первой книге и остановлюсь. А теперь нет. Теперь то интересно. Интересна именно нереальная часть истории. Интересно, что будет с Ником: он станет супер Воином каким-то или автор его решит убить в конце. Интересно, что там с этими Тёмными, как их побороть думают. В общем, однозначно нужно дальше читать. Книга очень легко читается. Здесь хороший перевод, удобный размер шрифта. Бумага серая, но очень плотная и качественная. СтОит того, чтобы попасть на полку личной библиотеки.

Читалося легко, але текст здавався порожнім. Він не викликав жодних емоцій. Тиждень потому я взялася читати продовження книги — і виявила, що абсолютно нічого з 1 частини не пам’ятаю включно з іменами головних героїв. За дві сторінки другого тому переказано все головне із “Загрози”. Дійшла висновку, що ця перша книга… не потрібна. Світ у творі накидано максимально схематично. Не могла позбутися асоціації з декораціями на шкільному концерті, що зліпили з картону власними силами. Якщо намагатись оцінити задум авторки серйозно, то там вся система нежиттєздатна. Таке враження, що їй просто хотілося “стильних” елементів типу воїнів у каптурах та битв з магією на мечах — хоча практична сторона всього цього під величееееезним питанням. Політична система теж накинута парою фраз. Не вірилося в серйозність війни з монстрами з іншого виміру та наявністю небезпеки конкретно для героїв. Чи не в кожній битві наставав момент, коли від ворогів просто відгороджувались захисним закляттям і починали теревенити за життя. Головний герой щоночі йшов на патрулювання міста просто як на рутинну роботу, а не як на війну. Майже весь текст займають описи повсякденного життя персонажів. Воно мало чим відрізняється від нашого дім - робота - прогулянки з друзями. При чому повсякденність описана дуже прісно, нема такого, що наче читаєш про банальні речі, але настрій накриває хвилями — у цій книзі взагалі настрою не відчувалось. Головні герої здавалися вкрай картонними. Вони шаблонно рухалися шаблонним сюжетом. До купи всі з усіма одразу ділились інформацією, наче єдина функція персонажів — озвучувати факти, аби ми про них дізнались. Більшість зав’язаних інтриг в книзі не розкривається. А єдина, яка розкривається, була настільки очевидною, що вгадувалась з перших розділів. Загалом, книга здалась вкрай простою. Якби тут відкритим текстом не казали, що герої стали коханцями, то можна було б дати книзі рейтинг 12+ і вона від того виграла б. Твір на один раз. І те у випадку, якщо вам хочеться банальних історій.