Це була перша прочитана книга від Іларіона. І так як нещодавно дочитала його іншу книгу « Я бачу вас цікавить пітьма», вважаю, що зобовʼязана дати відгук на обидва шедеври. Я не скажу, що я фанатка фантастики. Більше того, якщо казати саме за книги, то це - перша прочитана із жанру фантастики 😅 Направду, я жодним чином не пошкодувала, що обрала саме цю книгу саме цього автора. Цікавий й неоднозначний сюжет, хороша розвʼязка. Але самий головний маркер для мене - я готова згодом повернутись і перечитати її, а такі відчуття в мене виникають досить рідко (насправді, таке відчуття у мене виникли відносно Пітьми і ще двох книг😌).

Книга варта уваги, ну як і всі книги Павлюка) Чудовий бойовик, з нотками романтики та драми на папері. Книга легка до читання, тому навіть нелюбителі фантастики я думаю оцінили б.Особливо подобається як описується проблема людських страхів, боротьба з ними (не буду спойлерити). Книга достойна, рекомендую до прочитання!

Це моя друга книжка Іларіона Павлюка. Мабуть, вона не вразила мене так, як перша, «Я бачу, вас цікавить пітьма». Я не любитель наукової фантастики. Оці гігантські комахи, мутагени, кокони – це не моє. Військова тематика (зброя, звання, тощо) мене теж не цікавлять. І надто закручені сюжети не завжди до вподоби. Останні 150 сторінок історія раптом починає розгортатися набагато швидше, ніж до цього, і деякі закрути я так і не змогла пов’язати між собою. Або не сильно намагалася. Бо найбільше мені сподобалася психологічна складова роману і мені хотілося швидше дочитати й дізнатися, хто ж гарний, а хто поганий, хто вижив, а хто ні, де я здогадалася, а де помилялася. У мене залишилося багато питань щодо логіки розв’язки, щодо вибору імен героїв (чому героя звуть Гілель, а його азійського походження дружину Віра? Чому дитина Ельза? Вони ж наче в Києві живуть), щодо стосунків з дружиною (терпіти кожен день зранку ниття і бурчання жінки? Навіщо?) тощо. Але десь ізсередини роману я зрозуміла, що мені дуже подобається, як автор змальовує страх, який взагалі є однією з тем роману. Може, навіть, найголовнішою. Страх постає наче окремий образ, майже як істота, як нав’язливий супутник, а не просто емоція. Страхів у героя безліч. Це й біологічний страх (смерті, спадкової хвороби, що зробить з нього недоумка), страх за сім’ю, перш за все за доньку, дитячі страхи, страх невідомого, що плодить химер і паралізує волю. Вони ніби нашаровуються один на одного. Автор часто приховує джерело небезпеки («задушливе передчуття біди»). Читач разом з ГГ не розуміє, що відбувається, кому можна довіряти, а кому ні, чи реальна загроза чи ні. Дуже багато очікувань, передчуттів, тривоги. А невідомість часто страшніша за чудовиська. Автор робить паузи. Іноді короткі речення, іноді просто одне слово. Темп теж створює додаткову тривогу та саспенс. Павлюк так майстерно передає страх через різні прийоми, що просто тут таки можеш приміряти на себе відчуття героїв, настільки докладно описані зміни в тілі й у сприйнятті реальності. Завжди є фізичний прояв страху: змінюється дихання, реагують серце, шкіра, м’язи, горло, відчуваються сироти, нудота, задуха, тремтіння, відчуття желе в горлі, фізичне заціпеніння, тіло перестає слухатися («…по шкірі пішли сироти…», «…мені забракло сил виштовхнути повітря з горлянки…», «...я старанно дихав, намагаючись не захлинутися тим желеподібним страхом», «... страх трохи відступав. Утім, він не зникав, а тільки зморщувався, ховаючись десь у районі печінки, і постійно нагадував про себе настирливим тягучим, схожим на нудоту відчуттям»). Страх має вагу, температуру, консистенцію, голос. Він наче речовина, що тече, душить, прилипає, обпалює, заповнює («Страх розлився моїм тілом неприємною хвилею», «…жах уже залив мені горлянку густим желе…», «…паніка… ошпарює мене, як струмінь окропу…», «Паніка накинулася на мене, як голодний бездомний пес…», «Жах охоплює мене миттєво, як ото у багатті спалахує суха хвоя») Під впливом страху герой втрачає контроль, не може адекватно оцінити ситуацію, помічати очевидне, логічно мислити («…мозок… вертів у тремтячих від жаху руках моє перелякане серце», «…вона вирвалася назовні справжньою неспинною панікою», «Паніка миттєво спалахнула шаленим ірраціональним бажанням закричати»). Уповільнюються думки та час («Переляк спотворив реальність. Завмер сніг у своєму падінні. Звуки зникли, поступившись місцем лише гучному стукоту крові в скронях»). Свідомість наче звужується, бо страх засліплює, змушує бачити лише те, чого боїшся. Страх породжує міфи, бо людина починає домислювати. Невідомість заповнюється фантазією («Страх — це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити») Одна з головних думок: страхи можна приховати від інших, але неможна приховати від себе. Але «свою химеру можна вбити», «тільки ти можеш убити свою химеру».