"Що це щойно було" - перше про що я подумала, коли прочитала цю книгу. Сюжет здається дуже простий. Фін і німкеня потрапляють в аварію і до кінця книги намагаються вижити у якість невідомій країні. Персонажі намагались випитати де вони, а перехожі так їм і нічого і не відповіли, але якщо вірити анотації то це територія Закарпаття під час проголошення й падіння Карпатської України. Також у анотації було сказано, що ця повість змальовує тогочасну передвоєнну Європу і це дійсно відчувається. Щодо самої книги, то вона мені здалась дивною, особливо всі ті події, які переживали головні герої, навіть діалоги і ті були дивні. Було таке відчуття що я божеволію, і якби ця книга була більшою, то я би точно не дочитала до кінця. Можливо, я помиляюсь або не до кінця зрозуміла автора, і все це було саме так і задумано, тому хочеться в це повірити. Прочитаю ще одну книгу цього автора і зрозумію чи це дійсно так. Але поки що, я не можу сказати, що книга "Такого не буває" мені сподобалась.