Роман, щоб скоротати пару приємних вечорів. Марк Леві- За що люблю цього автора – за його книгами час пролітає непомітно. Ця історія одночасно і легка і з нальотом гіркоти. Тут зачіпаються гострі соціальні теми, але настільки делікатно, що ти не помічаєш, як у тебе проникає все найважливіше, що можна з них винести. Тут кілька центральних історій: Хлоя - дівчина, з якою сталася трагедія, але яка навчилася знову жити Дюпак - старий ліфтер, який вибрав бути щасливим, а не успішним Санжай - який приїхав з Індії, щоб відкрити свою справу, але знайшов у Нью-Йорку щось більше. Лалі - яка кинула все, заради кохання. Героїв набагато більше, і вони всі такі живі та барвисті. Читати приємно, чудово жити з ними ці сторінки. Я не скажу, що це найкраща робота автора, але вона досить непогана. Знову ж таки – атмосфера занурює у світ, де тільки починається опір людини та технологій і на тлі цього, ми бачимо справжнє життя.

Саме таку фразу я прочитала у відгуках і купила цю книгу. Дійсно легка, читається на одному подиху. Нічого супер особливого, але і не погана.

Книга: про кохання, яке йде як почуття, а не оцінка зовнішності; про звичайне буденне життя; про допомогу близьким людям; про улюблену професію та поглинання в неї з головою. Це друга книга цього автора, перша була Між небом і землею, і порівнюючи саме з нею про це кохання можна читати, тут немає перебільшення ванільності у стосунках. Порушуються питання також інвалідності, імміграції, родинних стосунків, особливо сварок, професії, які згодом стають не актуальними, про порядність. Подібні історії кохання нагадують мені таких авторів як Сесилія Ахерн, Сара Джіо, але Марк Леві більш стримано описує кохання між своїми героями