Ця третя частина більш напружена та з непростим фіналом. Тут ми зустрічаємо знайомих героїв та знайомимося із новими персонажами. Наші друзі знову зноходять таємниці і їхнє бажання їх розгадати нестримне. Ця книга вчить дружити та незраджувати, вчить любити та цінувати рідний край, заохочує вчити історію. Мене вражає, як автор описує події, як загалом веде сюжет та його вміння вести дві сюжетні лінії. Це трилогія, але можна читати книги і непопорядку це така собі авторська задумка. Автор дуже тонко відчує дитячу душу, тому книга сподобається підліткам тай дорослі зрадістю прочитають цю історію.

«Таємниця підводного човна» - це третя та фінальна частина з трилогії юнацьких детективів від українського письменника Андрія Кокотюхи. Наші завзяті друзі, Данько та Богдан, де тільки не були й в які тільки пригоди не потрапляли – вони вже розкрили таємницю козацького скарбу в себе в селі, а також знайшли діамант на Поділлі, який начебто належав Устимові Кармелюку. На цей раз ми з ними, а також Галкою і страусом Футболом, потрапляємо у морський круїз. Нас очікують справжні підводні пригоди! Адже наші друзі потраплять до Криму, де знаходиться затонулий підводний човен «Сон», на палубі якого знаходиться дивовижний скарб, який допоможе нашим сучасникам зрозуміти цілий епізод героїчної спадщини українського народу. Як завжди, наші друзі вирішують взятися за цю справу і допомогти дорослим. Що ж, ця трилогія – це чудові книжки про пригоди з легким натяком на детектив. Звичайно, для досвідченого читача сюжет може здаватися доволі примітивним та звичайним, але підліткам та молодшим школярам, я думаю, має «зайти». Рекомендую, якщо ви у пошуках легкого читання.

Прочитавши разом із дітьми дві попередні "таємниці" від Кокотюхи, купувала книгу із передчуттям захопливих пригод уже знайомих героїв у новому місці. І була розчарована. Ні, нові пошуки скарбів і нові небезпечні пригоди на Чорному морі в книзі будуть. І нові недолугі злодії теж будуть покарані, а за законами дитячого жанру не забариться й "хеппі енд" (хоча й дещо сумний). Але... По-перше, сюжет повісті неприємно вражає своєю передбачуваністю: були пошуки скарбів на материку, значить, час зануритись у воду. А його (сюжету) розвиток відбувається у найгірших традиціях кіношного жанру з гонитвою, стріляниною і трагічною загибеллю наприкінці. По-друге, дивні другорядні персонажі. Позитивний Капітан, що змайстрував мініатюрний підводний човен, щонайменше виглядає незрозуміло. Аби не сказати божевільно. А йому наші розумні герої доручають власне життя. Негативний Адмірал із прізвищем Союзов?! має не менш дивні звички і збирає особистий новітній Ноєв ковчег. По-третє, самі головні персонажі взагалі не розвиваються. Богдан, Данило і Галка залишаються незмінними порівняно із першою книгою. Але ж це діти! Підлітки! Вони ростуть, змінюють свої захоплення, закохуються! Галка ніби й почала вірші писати, та соромиться їх, а автор і не нагадує. Хлопці наче й закохалися в дівчину, але розвитку "трикутника" нема. І дівчина зрештою взагалі стає лише приводом для появи страуса. І останнє - місце подій і ставлення до нього, що формує автор у читача. "... репутація кримського узбережжя була не найкраща: сервіс поганий, ціни - високі, настрої населення - песимістичні, місцеві жителі жадібні та злі..." Незрозуміло мені це все. Тому "Таємниця підводного човна" Андрія Кокотюхи викликає суперечливі відчуття. Коли і радити її для прочитання, то лише для створення повноти картини від трилогії "таємниць".