Що ж, це моє друге побачення з Гійомом Мюссо і, чесно кажучи, перше побачення (тобто "Дівчина та ніч") мені сподобалося значно більше... Проте і в цій книжці я знайшла для себе багато цікавого. Наприклад, деякі повчальні деталі про роботу письменника представлені або в цитатах інших авторів, або ж інтегровані в саму історію. Для мене завжди була надзвичайно цікавою робота над текстом, тому якщо вам також, то вам сюди) Стиль Гійома Мюссо все ще цікавий, але цього разу йому чомусь не вдалося захопити мене своїми персонажами так само, як вперше. Сюжетних нашаровувань було менше (очевидно тому що книжка менше), але вони чомусь дратували, а не захоплювали. Словом, не знаю навіть що сказати... Знайомство з творчістю автора я в будь-якому разі буду продовжувати, однак обережніше і без захищених очікувань. Гійом Мюссо однозначно заслуговує на увагу, то ж якщо ви ще не читали його книжок, можливо, варто почати саме з цієї, а потім переходити все до тієї ж "Дівчина та ніч". Але, звісно, вирішувати лише вам)

"Таємниче життя письменників" - моя перша книга Гійома Мюссо. І хочу відзначити, що наше знайомство вийшло досить непоганим. Книга невелика за обсягом, тож прочитала я її досить швидко. Мабуть, цьому сприяло ще й те, що читати було цікаво. Сторінка за сторінкою я чекала на те, коли відкриється вся правда. І тут автор постарався, як-то кажуть, на славу! Закрутив сюжет так, що кінцівку точно не передбачиш. Хоча все ж таки враження від цієї кінцівки таки неоднозначні. Якась вона трохи нереальна, чи що. Правда, в житті й не таке трапляється, тому, можливо, це просто мої особисті враження. Якщо ви любите детективи/трилери з непередбаченим фіналом, то цій книзі можна сміливо приділяти свою увагу. Я про витрачений час не пошкодувала. Але вдруге її точно читати не буду, хіба що через багато років, коли повністю забуду сюжет.

В этом романе Гийом Мюссо, как будто пытается приоткрыть нам жизнь писателей и вместе с тем делает интересную попытку написать не просто современный роман, а роман с элементами детектива и даже триллера. По сути, здесь есть три главных действующих лица. Известный писатель, который уже давно не пишет новых произведений, не общается с журналистами и даже живет отшельником. Также есть молодой человек, который хочет стать успешным писателем и молодая журналистка, которая под маской своей профессии хочет разобраться в самой главной и большой тайне её детства. В начале романа события развиваются очень медленно. Скорее мы здесь просто знакомимся с героями, которые в основном разговаривают недомолвками, а читателю остается лишь догадываться, какие события прошлого привели Натана Фоулза к такой жизни и почему он бросил писательство на пике своей карьеры. Достаточно жестокое убийство, которое происходит на острове, не раскрывает тайны, а, наоборот, все только запутывает. Ближе к концу Натан Фоулз предстает перед читателями в совершенно новом образе, но и здесь автор не стал останавливаться и вновь кардинально перевернул сюжет. Развязка показалась мне уж слишком надуманной, особенно, что касается пленника, поэтому я немного снижу оценку за общее впечатление от романа, но при этом я всегда с удовольствием читаю книги Гийома Мюссо и буду ждать выхода новых.