Історичний роман присвячений одній з найбільш яскравих сторінок історії України захоплює реалістичністю своїх персонажів. Події, що розгортаються на сторінках романа розповідають про події десятого століття та припадають на правління одного з найбільших неоднозначних правителів Київської Русі - князя Святослава. Так сталося, що батько майбутнього князя-воїна загинув коли той був ще дитиною. Київську Русь очолила мати Святослава, княгиня Ольга, яка не тільки зберегла цілісність держави, а й помстилась за загибель свого чоловіка князя Ігоря. Через державницьку діяльність княгиня Ольга не мала часу займатися вихованням сина, тому цю справу взяли в свої руки дружинники. Вихований з малечку у війську, Святослав посівши князівський престол розпочинає цілу низку військових походів. Які з одного боку зробили Київську Русь відомою на всю Європу, а з іншого князь зруйнував прикордонні держави, що відкрило на Русь шлях новим кочовикам зі Сходу. Не дивлячись на свою неоднозначну роль в історії Київської Русі, Святослав назавжди залишиться без сумніву великим воїном.

Останнім часом за все, що не візьмусь українською мовою, все викликає обурення. Наче людям українська мова заважає писати гарні твори, але ж ні. У Скляренка така мова, такий сюжет, така повага до кожного другорядного персонажа. Хоча ні... у Скляренка нема другорядних персонажів. Кожен персонаж має свою судьбу, має свій норов, свої звички. Кожен - реальний. Нема в нього і банальних прийомів, що найкраще можна побачити у любовній історії. Вона - не банальна, нема там істеричних вчинків, закохані не лише люблять одне одного, а й поважають, вірно чекають. Не можу оцінити наскільки точно все описано з історичного боку, але з художнього просто прекрасно. На жаль, у часи, коли я вчилася у школі, Святослав не входив у навчальну програму, хоча, як на мене, ця книга має бути в шкільній програмі - вона читається легко, краса української мови розкривається всебічно, сюжет захоплює, а герої - справжні, а не неоднозначні. Гарно прописаний побут часів Святослава, переданий дух того часу. Окрім Святослава в книзі змальоване і життя княгині Ольги, що однією з перших прийняла християнство. А ще велику роль відіграють стосунки з Візантією, якій також відведене важливе місце в книзі. Як на мою думку, Святослав - дуже яскравий приклад гарної української літератури.

Книга "Святослав" Семена Скляренка - це історичний роман, який розповідає про Київську Русь часів правління князя Святослава та про його життя з малих років до смерті. Дуже добре передаються його прагнення, переживання та сумніви, що пов'зані не лише з ярмом правління, а і щодо особистого життя. Велику роль в житті князя відіграє його мати, княгиня Ольга та ключниця Малуша. Перша - це розсудлива покровителька, яка хоч і розуміє сина, але мусить приймати жорсткі рішення для його блага і блага держави. Друга - нерозсудлива любов, яка поглинає повністю і дарує відчуття щастя. Поряд з супроводженням життя князя змальовується життя простих людей, їх повсякденні клопоти, труднощі, радості і горе. Мова та стиль, яким написаний роман, дозволяє повністю поринути в ті часи і події. Сучасному читачеві, що оточений великою кількість різноманітних комунікативних можливостей, буде цікаво поринути в світ, де поняття комфорту разюче відрізняється від нинішнього, а здійснення зв'язку займає не хвилини, а тижні чи місяці. Навіть умови життя князів є не настільки розкішними як уявлялося. Все це відбувається в умовах постійних політичних інтриг, серед яких ніколи не знаєш хто насправді твій союзник, а хто ворог. І покластись можна тільки на плече воїна, що бореться поруч.