Я вирішила вперше використати чат GPT і довго не знала, про що його спитати, аж тут у мене в голові сяйнула геніальна думка: я спитаю його, які ще існують книжки, схожі на «Називай мене своїм ім‘ям». цей coming of age роман міцно засів у моїй голові ще два роки тому, і досі ні один інший не міг його звідти витіснити або ж відчутися хоча б трішечки подібно. «Світло війни» була першою в списку, згенерованому чатом. AI охарактеризував її як «історію про кохання між двома чоловіками, яке розгортається під час Другої світової війни.». і знаєте що? вона є схожою на нмсі. своїм меланхолійним стилем і повнотою роздумів і споминів, з яких і складалися дев‘яносто відсотків книжки. проте тут, звісно ж, виступає «але». на цій ноті я втручусь, щоб описати вам анотацію: післявоєнні п’ятдесяті роки. Натаніеля і Рейчел полишають батьки і повністю зникають. дітьми займається ціла група підозрілих опікунів. як виявляється, батьки їхні були важливими фігурами на шаховій дошці Другої Світової. Натаніель виростає і пише цю книгу – мемуари. двісті із двохсот сімдесяти сторінок я не розуміла, про що ця історія. про хлопчика і його сестру? ні. про їх опікунів та їх минуле? та ні. про батьків? ні. весь час автор метав мною туди-сюди між розгорнутими описами того, що нічого не принесло в книжку. коли діло дійшло до головних героїв та розв‘язки, мені вже було нецікаво читати. в нмсі було не так. в ній ти з перших сторінок розумієш, про що буде історія, і всі події і думки логічні та тісно пов‘язані між собою. «Світло війни» – про все і ні про що водночас. рандомні детальні сцени ніби вирвали із часопростору і поставили одна за одною. я так і не зрозуміла, звідки Натаніель дізнався про якісь особисті моменти мами з її другою половинкою, коли він не міг знайти про неї навіть найдрібнішої і найбазовішої інформації. Ах, так, точно. забула сказати. книжка виявилась не про двох чоловіків. в ній кишить гетеро-відносинами. мабуть, чат зафакапив переклад з англійської. Тo make a long story short, моє розчарування підкріпилося несповненими очікуваннями. Тим не менш, книжка написана миленько. От тільки послідовність подій для мене зовсім не дуже. meh.