Дуже кумедно, в нього свій дуже впізнаваний стиль письма, цікаво читати. Тонкий, британський гумор

Кларкосон - це вже людина-легенда, вимовляєш його ім’я і відразу спливають асоціації з періодом його участі у відомій програмі Top Gear. Але тут ми бачимо зовсім іншу людину - цікавого колумніста, людину, яка може дати власну оцінку важливим соціально-політичним подіям, які відбуваються як у Британії, так і за її межами. Що відрізняє Кларксона від інших так це вміння так цікаво подати матеріал, ще й моментами розсмішити. Власне це була перша книга з якою я познайомилась, і жалкую лише про одне, що раніше не придбала його книг.

Джеремі Кларксон -- скандально відомий британський журналіст та колумніст, колишній ведучий культового телешоу на автомобільну тематику ,,Top Gear". Дана книжка -- його другий український переклад, а саме збірка фейлетонів, що були написаними ним впродовж 2013-2015 років для тижневика ,,The Sunday Times". Чому лише йоркширець знає, як правильно вимовляти ,,the"? Що поєднує північ Англії та українську провінцію? Як, на думку Кларксона, мав би виглядати прапор Великої Британії? Чи можна поставити на коліна... Путіна? Так, Джеремі Кларксон знає відповіді на чимало питань, а від його гострого ока (і ще гострішого язика!) не сховається ніхто: британський уряд, Її Величність, кіно-, попзірки... А головне -- він іронізує також над самим собою, своїми звичками та вчинками. Кожен текст у цій книзі -- це дуже суб'єктивна реакція автора на різноманітні події місцевого (у межах Британії) чи глобального масштабу, які були актуальними на момент публікації. З думкою Кларксона можна погоджуватися або не погоджуватися, але здорового глузду їй точно не бракує! А ще сарказму, цинізму, провокації... Як і щирості. Та навіть душевної теплоти. Ця книжка -- моє перше ,,знайомство" з містером Кларксоном, оскільки я не бачила жодного випуску ,,Top Gear". Мені сподобався стиль автора: такий, що влучає в яблучко, такий, що коли читаєш, мимоволі ляскаєш себе по чолі, кажучи ,,А й справді!", такий, що не можеш не усміхнутись чи втриматись від реготу. Мені особливо було цікаво, що писав Кларксон про Україну. Я була впевнена, що він не міг залишити без уваги події на Майдані, анексію Криму чи початок війни на Сході... Так, як і попереджав перекладач у передмові, є один неприємний для нас, українців, абзац, але вцілому відчувається небайдужість та підтримка, що дуже і дуже приємно.