Книга трохи переоцінена. Контент цікавий, але в книзі дуже багато пустих сторінок, малюнків на пів сторінки, коротше, оформлена вона в стилі "маркетинг". Зі 152 сторінок корисного тексту десь 110 ст. Решта - малюнки, шрифти, пустоти. Тому ви платитимете 290 грн. за приблизно 100 сторінок тексту.

Як не дивно, але більшість ідей приходять до мене, коли я лежу у ванній. Інколи хочеться вигукнути "Евріка!" та швидко бігти щось робити, підперезавшись рушником, але тут у гру вступає та сама внутрішня мавпа - цинік та нищівний критик. Думаю, вам теж знайоме це відчуття, коли і ідея класна, і все наче добре складається, але невіра в себе та вічні сумніви заважають втілити задум у життя. Коли я починала читати цю книжку, то навіть не очікувала, що вона буде так резонувати. Буквально кожен абзац хотілося розтягнути на цитати, бо ж "як це життєво, ну!" Дочитавши її до останньої крапки, я відчула... полегшення! Як не дивно, але саме його. Бо у зайвий раз переконалася, що у нашій голові живуть однакові таргани/мавпи/інші звірі, які заважають творити, і що боротися з ними - це найкращий вихід, якщо не хочеться відкласти все життя "на потім". Денні Ґреґорі у цій книжці створює безпечний простір для митця. Ти ніби говориш про дуже відверті теми, і при цьому отримуєш колосальну підтримку. З неочевидних речей, тут порушена проблема тривожності, а ще дуже просто та дотепно пояснені наші страхи та сумніви з фізіологічної точки зору. Ця книжка однозначно стане для мене настільною, бо вона має стильне та візуально приємне оформлення, а ще містить у собі концентрацію ідей та порад, які працюють як мотиваційний пендель у той час, коли прокрастинація таки перемагає. Вирок - обов'язково читати перфекціоністам та людям із синдромом відмінника. Звісно, це не панацея, і такі проблеми потребують глибшого пропрацювання. Але для початку - це ідеальна книжка, яка змусить вас переосмислити своє життя.

Невеличка, але важлива, як на мене, книжечка про той голос, який лунає у нашій голові, запевняючи: зміни - це погано. Стабільність - безпечно. І взагалі ти ні на що не здатен, не варто й пробувати. Це може бути голос ваших батьків; друзів; колег або начальників; вчителя початкових класів, врешті-решт. Він завжди готовий до роботи - змусити вас сумніватись у собі? Легко! Не знаю, чи є ті, хто хоча б раз цього голосу не чув. Всі ми живі люди, і внутрішній критик існує в кожному. Тож чи можливо його позбутись? Відповідно до слів Грегорі - ні. Але можна його притлумити; заборонити йому визначати ваше життя та зупиняти вас. Можна його не годувати, дистанціювати, зменшувати його вплив - це хороші новини. Погані - процес не те, що тривалий: він триватиме постійно. Щодня обирати “зробити щось” замість “не зробити, бо буде не ідеально”; щодня нагадувати собі про свою вартісність та право на думку та творчість; пам’ятати про те, що критика людей не визначає вас - лише вашу роботу (та й та критика часто лиш суб’єктивна думка однієї людини, в якої може просто бути поганий день, тож лет іт бі). Якщо ви не читали про внутрішнього критика раніше - хороший варіант почати. Якби я прочитала цю книжку років десь із сім-десять тому, думаю, вона справила б на мене більше враження та - хтозна! - допомогла б, і то вагомо. Зараз нового я для себе не знайшла, але нагадати вже відоме оберігаюче - завжди добре. P.S. І так, створити портфоліо з теплих слів та гарних відгуків про вашу роботу (і не лише роботу) - ідея, яку я абсолютно підтримую, раджу та сама практикую. Кожне добре слово - до скарбнички, зберегти і перечитувати в час, коли здаєшся собі ні на що не здатно нездарою. P.P.S. Оформлення прикольне! Хочеться розглядати та постити в інсту :) Але ж сторінки, які суцільно чорні, ловлять найменший дотик пальця та лишають на них від нього слід, що не відтерти((