Важко зрозуміти, чим ця історія так чіпляє деяких читачів. Я від першої до останньої сторінки відчувала тотальну байдужість, іноді навіть роздратування через втрачений час. Можливо, таким був задум автора, який на трьохстах сторінках описав абсолютно банальне життя абсолютно пересічної людини.

Роман, сенс якого сприймається по різному залежно від настрою, з яким його читати. З одного боку можна відчути його як легку прозу, яка швидко читається, легко сприймається, не інтригує заплутаним сюжетом, проте з іншого боку він набагато глибший, ніж здається на перший погляд. Розповідь про життя звичайної людини від початку свідомого життя до самої смерті. Дивним чином автору вдалося помістити чималий період часу у досить невелику кількість сторінок, при цьому зосередивши увагу читача на всіх вижливих етапах життя та передати увесь спектр почуттів головного героя. Цей роман змушує задуматись про власне життя та поставити важливі питання самому собі, іноді зрозумівши героя починаєш розуміти себе. Його принциповість у незначних питаннях та певна легковажність і відстороненість від особистих проблем не вкладаються в голові, проте наштовхують на роздуми.

Я ще з підліткового віку цікавилась американською літературою, тому, перечитавши улюблених авторів, з задоволенням познайомилась з роботою Джона Вільямса. Це книга про відданість та любов. Не людині, а покликанню. І це не завжди трапляється в житті, проте коли це стається, то на все життя. Про події, коли «я не можу зрадити себе», і це справді означає багато. Було цікаво спостерігати за головним героєм. Для мене він є дуже дивним та незвичним, але вкрай зацікавив. Не можу сказати, що ця книга багата на захопливі події, але у ній цікаво описується життя людини, яка, можливо, нам знайома із нашого світу. Я би сказала, що це дуже хороша книга.