Чудове продовження. Не без нюансів (автор інколи заграє з садо-мазо, насильством і непотрібною еротикою, звичайно ж (інакше це був би вже не Гудкайнд), але не надміру. У цій книзі Річард і Келен розділяються, і, як не дивно, саме Келен відповідає за епічну частину книги, тоді як Річард проходить чергове навчання. Як завжди хочеться відзначити Зедда — персонаж на ура. Втім, з упевненістю можу сказати, що якщо не звертати уваги на деякі моменти, то перші шість правил – просто мастрід. Читається все легко, мова хороша, візуалізація світу — теж. А головне – історія вже понад 10 років залишається в пам’яті, значить, щось в ній все ж є.