Прочитала цю книгу уже після 7-ми місяців повномасштабної війни з московією. Ідея книги дуже зацікавила: здавалося, що в ній я знайду катарсис. Але, насправді, книга мене переважно розчарувала. Я уявляла, що книга буде в стилі Орвелла "1984", але книга більше схожа на голівудський фільм, ніж на продуману політичну антиутопію. Основний плюс цієї книги це те, що вона написана про нас і для нас, що у ній сюжет побудований на фоні нашої історії, що, навідміну від більшості книг такого типу, у ній відбиваються теми знайомі українським читачам. Основний мінус цієї книги в тому, що усі герої тут служать сюжету, а сюжет також часто зовсім нереалістичний; через те виникає дуже багато запитань до логіки подій та логіки рішень героїв. У книзі не надто багато мудростей чи морально-політичних висновків... радше прочитання книги схоже на перегляд банального голівудського фільму. Тепер мої особисті питання, тут уже будуть спойлери: Чому книга була оригінально написала російською? І чому головний герой книги - п'ятдесятирічний житель Дикого поля? Особливо неприємно було читати романтичну частину, в якій з якогось дива молода українська агентка тих часів заводить інтимні стосунки зі старим жителем дикого поля. Чому? Напевно саме до мотивації та дій цієї українки в книзі у мене найбільше питань. Особливо незрозуміло, чому відкриття активованих атомних ракет її не сильно бентежить, а коли вона дізнається, що французький генерал веде перемовини з дикунами - замість того, аби доповісти про зраду та загрозу в Київ, вона вирішує першою знайти скарби Тамплієрів, справді? Також незрозуміло, чи повинні ми вболівати за нашу українську агентку, коли вона вбиває та поводиться незгірш за "дикунів"? І чому моральна осуда її вчинків йде лише від головного героя (сама ж вона чітко ні про що не шкодує), але одразу ж відкидається. Який висновок повинні з цього всього зробити читачі? Цим питанням так і не надається задовільна розв'язка.

Даний автор був відомий, коли окреслював події у гарячих точках... І сьогодні у 2022 році... Жанр антиутопія актуальний. Сьогодні ми живемо у новій реальності, як у романі 1984. Стіна, як твір, дає змогу проаналізувати та зрозуміти хід подій, та все переосмислити. Також важливо зазначити, що у відомому аніме Атака титанів стіни являють собою символ, непорозуміння та роз'єднаності. Сила людей у їх єдності, вірі у любов та добрі. Поки ця стіна є, люди не чують і не розуміють один одного. Автор у його роботі це підкреслює, тобто, не важливо ім'я головного героя, це може бути хто завгодно, головне це те, що вирізняє людей, їх бажання щось змінити.

Недалеке майбутнє, імперія погані розпалась та веде війни вже між собою, нас від проклятого “руського миру” відділяє величезна стіна — ми нарешті живемо спокійно. Проте це історія не про нас, а про них, а саме про мандрівного блазня, знахаря-чаклуна й мудреця в одному лиці. Скоморох Ян, як і його колеги, заприсягся не відбирати життя, але на це чхали одні вояки, що запланували вбити ватажка інших, бо у нього більше шансів підібратися до останнього. Чи це все насправді хитрий план таємничої дівчини, яку він нещодавно зустрів? Хай там як, але в результаті герой вплутується у доленосні пригоди, що приведуть його до розуміння правди про себе. В історії доволі бадьорий початок, але в один момент все уповільнюється, щоб вже ніколи не пришвидшитись. Такий сякий "Шалений Макс” трансформується в “Скарб Нації” все в тих самих антиутопічних декораціях. Не те щоб одразу стає нецікаво — рівень зацікавлення має стабільний графік пониження, — але просто було дивно та хотілось бойовику ще хоч трохи. Також у мене є безліч питань до важливих елементів роману: до затягнутого другого акту, до незрозумілої мотивації персонажів, до самих персонажів (діти повертаються в це пекло?), до української мови (її наче не існує в цьому світі), до любовної лінії та до ще цілої купи речей. Однак попри вищезазначене, мені дуже сподобалось саме “як” все написано: читати одна насолода. Мені здається, що ця книга непогано буде заходити років так через двісті, коли сьогодення стане лише додатковими сторінками в підручнику з історії, для всіх охочих зрозуміти, як ми бачимо їх, хто насправді завжди знаходились за ментальною стіною.