"Стежка в долонях" стала для мене приємним відкриттям, хоч я не дуже люблю читати оповідання. Розповіді такі щирі та емоційні, що хочеться співпереживати героям. Це маленькі історії, де панує любов, смуток, правда, справедливість, віра та сердечність. Автор висвітлює багато проблем сьогодення, змушує читача задуматись над тим, як ми живемо, що насправді важливе, за що потрібно боротись. Оксана Щирба мальовничо описує спогади свого дитинства, свої мрії , а всі героїні полюбляють пити запашний чай, в теперішню кавову епоху. Оповідання не завжди закінчуються щасливо, а іноді треба пофантазувати самому, яким би могло бути завершення. А мова написання заслуговує окремої похвали, така вона мелодійна та солов'їна, що нею хочеться насолоджуватись, знову і знову, вчитуючись в кожне слово, смакуючи його. Також в збірці описано гібридну війну на Сході, Майдан та Героїв, які захищаючи нашу країну, потрапили в полон. Книга стала найкращим літературним дебютом року, і я з нетерпінням чекаю наступної.