Чудова книга,як і всі його книги

Андрій Кокотюха "Справа отамана Зеленого" Справді автор попрацював недаремно. Так це перше знайомство із творчістю автора. Я і раніше чула про нього. Але інша справа, коли вже сама читаєш книгу з під його пера. Я лише дочитала книгу, а серце щемить та й доріжки від сліз нагадують про себе. Історія про лікаря Артема Шеремета. Його тернистий шлях. Знайомство із отаманом Зеленим та інші неочікувані повороти долі. Більше говорити не хочу самі прочитаєте. Однак хочу відзначити декілька "персонажів": Артем Шеремет - людина, яка не зважаючи на життєві терні знаходив шлях рушати далі, хоча були моменти коли стежина коливалась або навіть зникала. Отаман Зелений - своєрідна особа із своїм баченням, однак, щось таки в ньому є. Федор Палій - улюблений "персонаж", якщо так можна сказати. Зачепив своїм спокоєм майже в усі життєві моменти. І Яків Дзюба. Ох. Неоднозначна особа. Здається, ось вже про нього забуваєш, вже майже забуті спогади, як він виникає нізвідки. Та найбільше хто морально виснажував. Погоджуся із словами Палія: "Заведешся з ним, і таке враження, наче в гною вивалявся. А глянь з другого боку, то без Дзюби й діла б не було."

Книга мені шалено сподобалась. По-перше, бо я люблю історичні романи взагалі і українські історичні романи зокрема. По-друге, бо мені подобається як пише Андрій Кококюха. Його історичні романи - це любов. По-третє, бо, хоч і минуло 100 років з подій, що тут описуються, книга не втратила своєї актуальності. Навпаки, зараз вона є актуальною як ніколи. Сюжет книги розгортається одразу після революції, після розпаду Російської імперії. 1917-1921 роки - це період українсько-радянської війни. Але України воювала не лише з радянською Росією, не було єдиного війська і єдиного фронту. Ворогів було багато і багато було різних збройних формувань. Ними керували різні командири та отамани. От ця історія розповідає про одного з них. Вкотре переконуюсь, що в будь-якій війні найбільше страждає мирне населення. Влада постійно змінюється, селян грабують то одні, то інші. Деякі військові взагалі люблять побити і повбивати лише заради задоволення. Навіть страшно уявити, як важко було тоді вижити. І лишитися осторонь теж неможливо. От і Артем Шеремета, головний герой, хоч і лікар за професією, але змушений йти на війну, воювати за УНР і Симона Петлюру. Складно читати такі книги, бо з історії знаєш, що добре це все не закінчилося. Але не читати не можна. Історію потрібно знати і не допустити її повторення.