Придбала цю книжку після купи схвальних відгуків у соцмережах і теж задоволена: читала різні книжки з виховання, але тут "теорія" про поведінку дитини не якась захмарна, а настільки проста, що від усвідомлення своїх неправильних дій треба було на деякий час відкласти книжку і подумати. Ні,ця книжка не пояснить, як посадити на ланцюг свою злість через незрілу поведінку дитини, але зокрема пояснить, чому крик, піддупник чи залякування ніяк не змінюють поведінки дитини. Ця книжка не дасть вам формули для розв'язання кожної конкретної ситуації, але підкаже, чого насправді треба дитині. Все, що потрібно дитині, — це спокійне прийняття її незрілості, терпіння і розуміння, що це справді такий період розвитку, і ваш час, щоб пізнати дитину і налагоджувати та укріплювати з нею зв'язок. Я щиро не розумію, як читати книжки про виховання залпом. Читала — відкладала — думала, що роблю не так — брала таймаут — читала далі. Але знаєте? Я ще не перестала помилятися, але тепер я точно знаю, що завжди була на правильному шляху, коли намагалася дотримуватися чіткого "Ні". Тепер я знаю, що так я стимулюю розвиток відчуття марності — такого важливого для зрілості. Не відкладаю книжку до шафи — треба перечитати про альфа-позицію, бо, схоже, це проблема сучасних батьків, коли діти не визнають їхнього авторитету і тож беруть керівну роль на себе.

Нарешті "Гра. Спокій. Розвиток" Дебори Макнамари перекладено і українською. Це чудова книжка для батьків дітей-дошкільнят та й будь-якого віку. В ній ви знайте відповіді на ті питання, на які навіть не очікували. У своїй книжці автор роз'яснює нам поведінку дітей, дає зрозуміти, чому дитина поступає саме так, які фактори на це впливають, чому такі вчинки вчиняє. Загалом все, про що розповідає авторка, базується на основі теорії прив'язаності Гордона Ньюфелда. До речі, від нього в цій книжці є вступне слово про автора. Якщо ви знайомі з теорією прив'язаності, чи чули загалом, то вам буде цікаво читати автора. Якщо ви про це нічого не знаєте, то вам просто необхідно прочитати цю книжку і, звичайно, книжку самого Гордона Ньюфелда (вона теж перекладена українською). Авторка поділила всю свою книгу на 11 розділів. Цікаво, що починається її теорія з розділу "Як дорослі виховують маленьких дітей", а заключним є розділ "Як маленькі діти виховують дорослих". Багато часу авторка приділяє дитячій незрілості, пропонує стратегії розв'язання проблем і незрілістю, багато говорить про фрустрацію та агресію дитини, акцентує увагу на важливості сліз марності. Загалом все те, про що я вже знала з книжки Людмили Петрановської "Таємна опора", тільки ще глибше та докладніше. Мені ці книги дуже помічні так, як маю двох дошкільнят. У книзі черпаю натхнення та сили, щоб бути для своїх дітей гарною мамою, щоб дати їм зараз в ранньому віці те, чого потім практично неможливо надолужити. Адже саме зараз ми закладаємо базу, формуємо їх характер. І саме від нас, від нашої поведінки залежить, з яким багажем життєвих цінностей піде у доросле самостійне життя наша дитина. Не забуваймо, що дитина маленькою буває недовго, не треба намагатися її виховувати. Більше обнімайте дітей, жалійте, говоріть, що любите, будьте завжди поруч і якісно проводьте з ними час. Саме такі ідеї несе авторка через свою книжку. І я дуже рада, що однією з перших отримала цю книжку і насолоджуюся читанням.