Сплетіння людських життів… Часом воно здається настільки нереальним, що аж не віриться, що все це відбувається насправді. Але ж відбувається… Саме про це історія Анюти Гальперіної, яка розвивається на тлі мистецького Андріївського узвозу з колоритними художниками у головних ролях. Молодий і талановитий художник Вітовський з втратою коханої втратив і сам сенс життя. Якби не бойова подруга, а за сумісництвом - агент художника, то так і втопив би він свій талант на дні чарки. Вперта і харизматична молода жінка якимось дивом впросилася в учні до Вітовського і з цього моменту його життя перестало бути нудним. Мої улюбленці - Аполлон і Настуня, я щиро реготала з їхніх марних спроб не показувати свою любов і тішилася, коли в них все склалося. Щоб не спойлерити скажу, що для мене сюжет був ніби хвилястим - то я вгадувала, що буде далі, то автор дивував мене новим поворотом. Хороший дебют.

Твір про сплетіння доль і його вплив на майбутнє. Ця історія про живопис і любов, з усіма їх фарбами і чуттєвими відтінками. Київський художник тяжко переживає особисту втрату, безпробудно п’є, але має підтримку. Нові стосунки виявляються складним випробуванням для всіх, бо особистість конкурента вкрай не пересічна і особлива у долі самого художника. Кінцівка твору надзвичайно детективна. Сам текст соціально-психологічний. Заявлена тема домашнього насильства, алкоголізму, внутрішньої провини основних героїв. Характери виписані різні, герої не пласкі і кожен має свій голос. Діалоги живі і безпосередні. Попри те, що це дебютний роман, структура його вибудована гармонійно, зі змінами темпу читання від розлогого заглиблення у психологічні стани до динамічного екшену. Звісно, у тексту є недоліки, редакційні і мовні, проте, коли заглиблюєшся у сюжет, вже не помічаєш одруківок і прямих русифікованих перекладів фразеологізмів. Головне, що цей стан настає – коли текст захоплює. Бажаю авторці нових цікавих історій.