Сподівалась на легке чтиво: м’яка обкладинка, українська сучасна антиутопія. Вийшло не дуже легко і (спойлер) книгу я кинула. Щонайперше промахнулась із жанром. Через анотацію думала, що буде постапокаліпсис якийсь, а з тексту виходить скоріше горор-фентезі. Але буду послідовною. ПЛЮСИ: + Класна будова тексту на рівні речень. Приємно добрані слова (окрім випадків, коли терміни занадто «нові» як для описуваного світу: на приклад, «бармен» в трактирі замість «корчмаря»). Та й між реченнями немає неузгодженості. + Атмосферні горор-сцени. Авторові вдається нагнати моторошне відчуття. МІНУСИ: - Я прочитала трохи більше третини книги – і це був як конвеєр сцен в різних локаціях з різними героями. Далеко не завжди зрозуміло, хто це, де це, і навіщо все це відбувається. Не очевидно, що сталося в цьому світі; в чому суть пошесті, як вона поширюється; чи це хвороба, як в реальному житті, чи там замішані демони; як функціонують міста, які вирішили ізолюватися? Кинула читати саме тому, що не віднайшла вагомого рушія сюжету. Звісно, можна порозмірковувати і здогадатись, як би розрізнені сцени були пов’язані між собою, але це робити за автора його роботу. - Персонажі взагалі не розкриті, максимум - їх характеристики нашвидкуруч навалені парою речень. На приклад, посеред діалогу сказали, що такий-то є жорстоким вбивцею, але насправді любить дітей. Виходить малувато, аби хоч комусь співпереживати. Я навіть не дізналась імен кількох членів банди. - Автор наказує читачу, що треба думати стосовно якоїсь теми. На приклад, йде діалог, який хоч трохи проливає світло на характери героїв. Аж тут раптом абзац, це в лоба кажуть щось на кшталт «після цього героїня розчулилася і вирішила допомогти». А я як читачка ніколи б не зробила такого висновку після прочитання діалогу. Краще б мені більш повно показали сцену, а не всунули висновок, що я маю думати. - «Стрибки між головами персонажів». То оповідь від одного лиця, то від іншого. У решті жоден з героїв повністю не розкритий. Та й навіть не зрозуміло, хто саме є головним героєм. - Сміховинна зав’язка сюжету. Банда шукала роботу і їм дали завдання: піти невідомо куди, знайти невідомо що, принести для лікування пандемії (не описаної докладно). Платню отримаєте, коли людство одужає. І вони погоджуються! Яка нісенітниця))) Усе це відбулося за кілька сторінок, максимально швидко і легко. Ну а далі банда пішла хоч кудись – і вийшли зачатки уривчастої роад-сторі. Висновок: Авторський стиль не відвертає з перших сторінок, але за адекватними реченнями і абзацами не вибудовується адекватних сторінок і розділів. Можливо, якщо у вас стане наполегливості і ви дочитаєте до кінця, ви зможете уявити повноцінну картину оповіді. Мені особисто читати текст заради тексту не захотілось.