Великий роман, велика робота саме в темах відносин між дітьми та батьками, відносин між чоловіком та жінкою. Я не люблю розказувати в рецензіях про сюжет, бо гугл ще ніхто не забанив, тому нижче намагатимуся переконати вас доторкнутися до цього шедевру. По-перше, якщо ви вже знайомі або хоть краєм вуха чули щось про Лоуренса, то скоріш за все те, що він - скандальний автор, його книги спалювали та забороняли, а його самого звинувачували в розбещенні та розповсюдження аморальності в своїх творах, а його найкращий і останній роман був заборонений ще 30 років після його опублікування.(ну як? Зацікавив?) Такого ж я очікував від цього твору, але в цьому романі постає перед нами інший Лоуренс - чуттєвий, глибокий психолог та аналітик саме чоловічої поведінки. Тут нема опису інтимних сцен, окрім одного безвинного поцілунку, зате тут є описи людських, надзвичайно складних, стосунків. По-друге, хоть роман не був перекладений поки що українською, англійською читається дуже легко, я прочитав його за два дні(не зважаючи на великий обсяг), не обов'язково знати ідеально англійську, щоб розуміти. По-третє, сам сюжет не є простий, протагоніст сам не знає чого він хоче і це гарно видно в його постійних метаннях від матері до Міріам, від Міріам до Клари. Я не просто так обрав такий заголовок(хоча від нього трохи віє сексизмом, і я за це перепрошую), протагоніст - це чоловік, який не вміє правильно поводитися з жінками, поготів він на підсвідомому рівні прив'язаний до своєї матері. Тут Лоуренс ніби заставляє чоловіків саморефлексувати над собою " а чи я не є таким, як Пол Морел?" На кінець, хочу надати одну цитату (у моєму досить вільному перекладі), яка мене найбільше вразила і змінила моє ставлення до жінок "Він бачив в ній жінку із плоті і крові, але не особистість, яка має свої переконання, і свої бажання".