Дуже несподівана поезія Дани Рудик. Часом пронизливо реалістична, інколи - химерна і міфічна. В її рядках впізнаються мотиви Древньої Греції, Японії, Голландії… Тож читання "Сну про Фернандо Ботеро" можна назвати подорожжю різними країнами й епохами, з їх найвиразнішими образами, до яких безумовно авторка додає щось своє. Коли ж описує вітчизняну реальність, виходить це в неї проникливо й гостро. До збірки увійшли не лише її вірші, а й її переклади поезії польського поета Єжи Фіцовського. Вони мені видалися ще цікавішими. Адже цей поляк пройшов концтабори і війну, багато писав про ромів і євреїв. У віршах, перекладених Даною Рудик, зустрічається розпачлива і моторошно тема Голокосту. Тут і єврейські діти, котрих було врятовано з гетто, і циганські жінки, що трималися за останню вошу, бо знали, що ці паразити покидають мертвих… Звучанням рядків Єжи Фіцовський нагадує Яна Твардовського - такі прості і щирі його верлібри. Проте має власну тональність пережитого. І добре, що про це є й поезія, а не лише проза у вигляді модних нині романів. Збірочка має оригінальне оформлення. Вже сама обкладинка натякає на те, що читання не буде звичайним...