Я дуже її хотіла і очікувала від неї чогось глибокого, рефлексивного, відвертого... Але якась вона поверхнева, одноманітна, читається нудно. Певно лиш авторці було цікаво писати про неї, жалкую, що придбала.

Якщо ви придивлялись до неї - беріть, вона варта уваги. Мемуар викладений дивовижно. Авторці вдалось це завдяки багаторічному труду : пошуку інформацій, досліджень, терапії та роботи над собою. Саме завдяки цьому всьому їй вдалось осмислити, що з нею. А бажання продовжувати жити повноцінне життя, мати стосунки, відчувати менше напруги і загалом почуватись краще -дало їй мотивацію не просто піддаватись руйнівним імпульсам, а пробувати повернути собі контроль. Щира розповідь про внутрішній конфлікт, тривогу, наростає напругу, апатію, які штовхали дівчинку, а потім вже жінку на різні вчинки, які в суспільстві сприймаються як виключні, заборонені, не етичні або агресивні