Захопилася цією книжкою, лише прочитавши перші сторіночки для ознайомлення. Інтелігентний та тонкий гумор, чудовий стиль, багата ерудиція та начитаність автора просто не залишили мені шансів пройти повз ))) Оця легка та зникома згадка про Тральфамадор та забуту клініку десь під макондійськими пальмами цілком підкупила мене моментально та назавжди))) Автор – не просто гострослівний розумаха, а – що найголовніше – добра, чесна й сумлінна людина. Він не боїться зізнаватися в слабкостях й брати на себе відповідальність, як і належить справжньому лікареві. Мені в житті траплялися лікарі такого штибу, але, на превеликий жаль, їх було замало. Книжка читається дуже легко, хоча не кожному «зайдуть» певні частини медичних описів або згадки про хімію. Втім, оскільки я полюбляла біологію та хімію з дитинства та мала в близькому оточенні багато медичних працівників, для мене проблем не було – я насолоджувалася описами студентського життя, яке дуже нагадує мені моє власне майже у той самий період. Специфічні викладачі, хабарництво й низька відповідальність за результат, – до болі знайоме, але навіть такі неприємні кейси описані автором з любов’ю. Початок кар’єри, конкуренція з боку «корифеїв» у професії, нестача елементарно необхідного обладнання на роботі, – це також знайоме мені і в моїй професії, і по тих ситуаціях, коли я зверталася до медичної допомоги й власним досвідом пережила те, про що пише автор. Загалом ця книжка, попри безліч щемливих та трагічних моментів, справляє враження дуже оптимістичної та доброї. Вона створює для читача образ лікаря – не святого, не якогось супергероя з коміксів, а живої людини, яка має власні проблеми, яка несе тягар відповідальності, бо обрала собі шлях рятувати життя та здоров’я інших людей, яка буває слабкою та вразливою, але не відмовляється від принесеної клятви «не нашкодити» - діями або бездіяльністю. А крім того, в книжці містяться практичні поради, до прикладу, кардіологічного чекапу, якщо читати уважно. І цим вона також неймовірно корисна навіть далеким від медицини людям

І сміх і гріх, як-то кажуть. "Врятували - слава богу, не врятували - лікарі винні". Автор з гумором та самоіронією розповідає про те як пройшов свій довгий шлях лікаря-анестезіолога, від навчання до поточної роботи. З одного боку - розповідає він дотепно, з іншого боку - це просто жах і хочеться плакати в яких умовах працюють лікарі та як просто іноді виживають пацієнти, а не лікуються. Корупція, скандали, наїзди мафіозі, локдауни - тут все. Моя мама лікар-епідеміолог і я сама кілька разів стикалась з медичною системою досить близько, тому кожному слову вірю і від цього сумно, хоч і книжка написана з гумором. Я щиро вдячна автору за його силу волі і бажання лікувати пацієнтів, за його людяність та відчайдушність. Шкода, що таких лікарів дійсно не багато. А ще я вдячна за висвітлення всього того, що відбувалось і відбувається, хотілося б аби і пацієнти стали більш людяні та довіряли лікарям, але дійсно, система на стільки прогнила, що це важко робити. Читати всім, сподобається кожному. Ще раз вдячна автору за його роботу та цей текст

Цікаво читати про навчання в медіні, який шлях проходять інтерни. Що ж тут сказати, чи є сенс нарікати на автора, який розказує правду. Дійсно, є лікарі, що одразу виставляють вам розрахунок. Дійсно, у нас суспільство послуговується думкою "та скільки в того лікаря зарплатня, що там ті 500, 1000 гривень" і т.д. Чорнухи багато, сподіваюся більшість лікарів такі ж сердечні як і автор, а не очерствилися як більшість героїв книги