Це книжка яка викликає сльози, спогади та емоції. У ній фотографії побілених хат, двору без асфальту, подушок, що височіють на ліжку горою. У моєї бабусі були такі самі, й коли вона не бачила, я любила у них пригати. У книзі є рецепти, але вони записані зі слів жінок, це щось таке, що я б і не додумувалась записати. Але коли твоїх бабусі й дідуся немає, а ти читаєш текст і ніби чуєш як вони говорять - це скарб. "гурочки, барячки, картопелька, покраяти" й т.д., цю книжку приємно читати, а також у ній напевно знайдеться рецепт страви яку ви їли у дитинстві, але ніколи не готували.Тому коли вам захочеться приготувати страву дитинства тут ви її знайдете, особливо якщо ви родом із Кропивниччини. Чекаю від видавництва такої ж книжки й про Київщину, мені б також хотілось би більше фотографій, таких живих та справжніх. Не студійних та вилизаних, а життєвих.