"Скрипка Спіріт Лейку" Клер Бержерон належить до когорти тих книжок, які болісним рефреном нагадують українцям про реалії життя нашої країни після 24 лютого 2022 року. Олена Ловенець, головна героїня цього роману, разом із братом-підлітком Віталієм рушають до Канади, щоб урятуватись від Першої світової війни. Їхнє життя у далекій від дому країні складається непросто, як зараз, мабуть, долі тисяч українців за кордоном. Брак їжі, брак коштів; страх за рідних і близьких; ностальгія за домом і хитке, вразливе майбутнє без чітких планів і мрій. Ще зовсім юні й недосвічені, діти стикаються із десятками викликів і проблем, бо позбавлені батьківської турботи, вони можуть розраховувати тільки на себе і своїх земляків. Їм доводиться, без перебільшення, пройти хрещення болем втрат, - і це одна з причин, чому зараз цю книжку ви відкладете вбік. Але переваг її прочитання незрівнянно більше. Оригінальну назву книжки можна було б дослівно перекласти як "Прокляті коханці". І це влучна, але менш яскрава назва для такої історії, ніж запропонована перекладачем "Скрипка Спіріт Лейку". Роман Клер Бержерон справді розповідає не лише про українку Олену, але й про канадця Александра Лявальєра, які метафорично представляють дві країни. Що добре, Александр і Олена - гарна репрезентація канадійців й українців, але як персонажі вони "провисають", бо ні в ньому, ні в ній ви не побачите реальних людей з притаманними усім вадами і помилками. Ці персонажі не мають негативних якостей в принципі: обоє зовнішньо привабливі, ерудовані, справедливі; жертовні і співчутливі до чужого горя; є у них щось від християнських мучеників, які заради родини і коханих готові пожертвувати власним життям. Але у 2022 році читати про ідеальних людей не дуже цікаво) Інший важливий аспект цієї книжки: суто історичний. Не всі канадійці радо вітали українців у своїй країні у 1914 році. Ксенофобія - була, табори і тюрми - були; фізичні й вербальні образи, обмеження прав - так, так, так. І "Спіріт Лейк" - це не лише "озеро Духа", це і місце, де людей поневолювали і змушували до тяжкої праці. Тепер поговорімо не про текст Клер Бержерон, а про українське видання. Я розчарована й глибоко обурена. Текст містить сотні, просто СОТНІ одруківок: на кожній. другій. сторінці! Професійний читач плакатиме й лаятиметься від читання настільки жахливо підготованого до друку видання. Навіщо, от навіщо економити на коректорах чи бодай бета-читачах? "Скрипка Спіріт Лейку" - важливий для українців текст про нас самих, а ви так паскудно, дорога командо видавництва, з ним повелися. Дуже, дуже жаль. Загалом, я рекомендую цей текст до прочитання усім, хто хотів би побачити українців очима канадської письменниці, або дізнатись трішки більше про українсько-канадські відносини у часи Першої світової. Не очікуйте геніальності, але добра й захоплива історія вам гарантована.