Сюжет зосереджується на чоловікові, який із сім’єю оселяється у віддаленому готелі на зиму, де ізоляція, надприродні явища і власні демони поступово руйнують його розум - зло проявляється не лише зовні, а й ізсередини. Події рухаються динамічно, атмосфера похмура, клаустрофобна і напружена, з відчуттям неминучої катастрофи і психологічного тиску. Персонажі діють природно, їхні мотиви і внутрішні конфлікти проявляються через страх, амбіції і слабкості. Для мене роман цікавий поєднанням психологічного трилера, містики і глибокого аналізу людської психіки – інтрига наростає поступово, а фінал залишає відчуття холодної логіки і моторошної завершеності.

"Сяйво"- це одна з найбільш відомих книг Стівена Кінга. Про неї говорять абсолютно всі. Хтось називає її класикою Кінга, хтось вважає її найбільш страшною та моторошною, а мені було відверто нудно. У цій історії автор зробив більше акцент не на гостроту сюжету, насиченість різноманітними подіями, а на психологічну сторону героїв. Дуже відверто демонструється те, до чого може призвестиемоційна нестабільність, залежність від будь-чого. Наприклад, глава сімейства мав проблеми з алкоголем, він не міг себе реалізувати в професійному плані, він займався не улюбленою справою, на нього звалилося дуже багато різних проблем, через що його психіка просто не витримала. І хоч у книзі всі монстри подані як реальні, на мою думку, це уособлення монстрів наших внутрішніх, які живуть в голові кожного з нас. Просто хтось їх може контролювати, а когось контролюють вони, що й сталося з батьком Денні Торенса. Якщо зрозуміти цей роман правильно і очікувати від нього повного заглиблення в психологію героїв, то він однозначно сподобається на всі 100, але я очікувала зовсім іншого. Мені не вистачило сюжету, динамічності, які я згодом віднайшла в другій частині цього циклу. Я однозначно раджу читати цей твір прихильникам Кінга, але не раджу починати своє знайомство з автором саме з цього роману.