Це була моя друга книжка А. Дімарова після "І будуть люди..." Мабуть, перша мені сподобалася трохи більше, від неї взагалі було важко відірватися. Але ця також заслуговує на увагу. У "Сільських історіях" ідеться про життя двох сіл під час Другої Світової війни через історії окремих їхніх мешканців. Серця цих простих людей сповнені любові, м'якосердя й хоробрості. Вони вміють кохати й мститися ворогам за смерть коханих і дітей. Чекати на своїх чоловіків із війни і любити їх. Допомагати партизанам, незважаючи на ризик, скруту та клопіт. Дати притулок єврейським дітям, що втратили батьків, попри те, що за це могли покарати. Ховати й не виказувати поранених бійців ціною власного життя. І головне - не вважати це подвигом, бо це - просто по-людськи. А ще вони дуже люблять своє село, і понад усе - землю і все, що вона дає. Дбають про неї, не бояться роботи, не жаліються на долю, а живуть так, щоб лишити по собі слід - для дітей та людей. Звісно, не всі герої Дімарова позитивні. Є й жадібні, підлі, злостиві. І добро не завжди перемагає зло. Але Дімаров і пише не казки. Він пише про життя, як воно є.

Це була моя друга книжка А. Дімарова після "І будуть люди..." . Мабуть, перша мені сподобалася трохи більше, від неї взагалі було важко відірватися. Але ця також заслуговує на увагу. У "Сільських історіях" ідеться про життя двох сіл під час Другої Світової війни через історії окремих їхніх мешканців. Серця цих простих людей сповнені любові, м'якосердя й хоробрості. Вони вміють кохати й мститися ворогам за смерть коханих і дітей. Чекати на своїх чоловіків із війни і любити їх навіть каліками. Допомагати партизанам, незважаючи на ризик, скруту та клопіт. Дати притулок єврейським дітям, що втратили батьків, попри те, що за це могли покарати. Ховати й не виказувати поранених бійців ціною власного життя. І головне - не вважати це подвигом, бо це - просто по-людськи. А ще вони дуже люблять своє село, і понад усе - землю і все, що вона дає. Дбають про неї, не бояться роботи, не жаліються на долю, а живуть так, щоб лишити по собі слід - для дітей та людей. Звісно, не всі герої Дімарова позитивні. Є й жадібні, підлі, злостиві. І добро не завжди перемагає зло. Але Дімаров і пише не казки. Він пише про життя, як воно є.