Скажу одразу, мені ця книга не дуже сподобалася. Чи то настрій був не той, чи то взагалі не моя книга, не знаю. Читаючи книгу, у мене було стійке враження, що автор намішав туди всього підряд, просто аби було. Вийшов якийсь мікс чогось з чимось. Тут є багато важливих і цікавих тем, але автор не розкриває до кінця жодну з них. Починає щось розповідати і наче все добре, цікаво, потім ця тема різко обривається і потім взагалі не згадується. Тут вам і СНІД, і самогубство, рух за права ЛГБТ, євреї та гоніння проти них – все навалено в купу і читач не може зрозуміти, що ж йому з цим всім робити. Можливо, авторка прагнула сказати надто багато і 400 сторінок однієї книги їй просто не вистачило. У неї не вийшло органічно поєднати все це, «смачно» сказати все, що вона хотіла. Ідея книги дійсно цікава і мені сподобалася: як житимуть люди, які знають точну дату своєї смерті? Чи будуть вони більше цінувати кожну мить чи навпаки це знання принесе їм лише страждання? Відповідь, в принципі, була зрозуміла наперед: все індивідуально. Кожна людина в такій будь-якій ситуації поведеться по-своєму, по-іншому, і наслідки від цього теж будуть різними. Хоча, на мою думку, авторка могла якось сильніше висловити цю думку, якось інакше підвести читача до фіналу. А так мені було нудно. І на початку книги, і ближче до кінця, коли мені хотілося якогось драматизму. Взагалі, фінал нелогічний. Наче просто авторка не встигла щось дописати, обірвано якось. Не моя книга.

В Нью-Йорку з'являється загадкова віщунка яка багато не розкаже, вона тільки назве точну дату вашої смерті. Два брати і дві сестри з цікавості вирішують завітати до загадкової жінки. Після передбачення їх життя змінюється, тягар цих знань мучить. Кожен з дітлахів сприймає цю інформацію по різному. Саймон наймолодший, дізнається що помре в 20 і обирає жити на повну. Мені здається Саймон єдиний кому це знання було на користь, помираючи він був щасливий бо прожив яскраве і насичене життя, хоча і надто коротке. Клару пророцтво знищило, вона була відомою датою смерті, мене буквально шокував її вчинок. Варя і Даніель проживуть довше життя, але яке? В постійних муках, що віддалилися один від одного, каратимуть себе за то що приділяли рідним недостатньо уваги. Хоча Варя наприкінці книги все ж таки звільнилась від своїх страхів і почала жити, але скільки часу було втрачено. Даніелева смерть здалась мені справжньою долею, але все одно і її можна було б уникнути. Кожний вчинок сім'ї Голдів можна було б змінити, можливо вдалось би жити далі. Книга дуже цікава, я була в шаленому захваті. Переклад українською просто чудовий, читається легко, але водночас важно, бо там ціла купа розумних речей. Після прочитання хочеш зупинитись та добряче все обміркувати. Ще хочу зауважити що в книжці присутні сексуальні сцени і доволі відверті, їх небагато і вони зустрічаються лише раз. На книжці немає позначки про вікові обмеження.

Современная проза Хлои Бенджамин "Шукачі безсмертя" оказалась достаточно интересной работой. Начинается роман весьма интригующе, а именно с загадочного момента когда основные персонажи решают посетить женщину с необычными способностями. Предсказательница говорит людям в каком возрасте их жизнь прекратится и этот момент заставляет читателей невольно задуматься каким образом каждый из нас отреагировал если бы в детстве узнал точную дату своей неминуемой кончины и как вообще этот факт может повлиять на становление личности. Естественно главные герои по сути являющиеся детьми просто продолжают расти, развиваться и радоваться несмотря на роковые предсказания и каждый их день наполнен вполне обычными делами. Автор достаточно долго повествует о судьбе персонажей, но сюжет данного чтива настолько насыщенный что помимо жизненного становления героев читателям представлена возможность узнать и о некоторых исторических событиях. Изображение на интегральной обложке этого произведения отображает настроение одного из городов хорошо описанных в романе.