"Чи не цього прагнуть закохані - сховатися в раю?... Ні. Це не кохання. Зачинити себе чи ховатися десь, де все гаразд, - це не кохання. Кохання - це стояти перед життям і його випробуваннями разом, навіть якщо вам не вдасться їх подолати." Агата ніколи не покине кохання свого життя. Вона буде боротися за Тедроса, щоб разом повернути те, що йому належить по праву - корону короля. Але сам Тедрос не впевнений чи має він право на цю корону. Адже розгадавши всі таємниці минулого, Тедрос, як і всі його друзі, не знає чи має він право боротися за корону, адже в жилах Ріана та Змія тече кров Артура. Що важливіше: минуле чи теперішнє? Часто люди живуть минулими спогадами, приємними або не дуже. Вони линуть десь здалеку і хочуть посісти місце в теперішньому. Це дуже небезпечно. Даючи притулок нашим спогадам із минулого, ми забираємо силу в теперішнього. Ми не можемо прийняти реальне життя, не можемо цінувати людей, які в даний час знаходяться біля нас, а значить люблять нас. Це забирає нашу життєву силу і робить нас беззахисними. "Минуле - вигадка. Теперішнє - факт. Минуле - спогад. Теперішнє - мить. Минуле - там. Теперішнє - тут. Минуле - затримує. Теперішнє - звільняє. Минуле - слабкість. Теперішнє - сила." Яким чином Тедрос, Агата та їхні друзі переможуть Змія, вони не знають, але точно знають, що зроблять це. Слова професорки Даві надихнули не лише їх, а ще й мене: "Всередині ви маєте дещо сильніше, ніж фея-хрещена. Силу, потужнішу ніж Добро і Зло. Силу, потужнішу, ніж життя і смерть. Силу, яка вже знає відповіді, навіть якщо ви втратили надію... Це сила, що змушує сонце вставати. Казкаря писати. Сила, яка привела кожного з нас у цей світ. Сила, потужніша, ніж усі ми. І вона буде тут, аби допомогти нам, коли настане час. Вона дасть вам відповіді, коли вони будуть потрібні, і ні на мить раніше." Дуже очікую виходу шостої, останньої книги про Школу Добра і Зла, щоб дізнатись чим закінчиться заплутана історія Тедроса та Змія.