Досить цікавий детектив, у якому переплетені релігія, кохання, шахрайство і намагання будь-яким чином заробити великі гроші. Усе починається з того, що невідомий хакер зламує комп’ютерну мережу Ватикану і залишає для Папи Римського невеличке повідомлення про дивні речі, що відбуваються в одній із старовинних церков Севільї: «Невеличка церковка … змушена вбивати, щоб захистити себе». До Севільї з Риму посилають молодого і вродливого священика Лоренцо Кварта, який має вже на місці розібратися з усім загадково-кримінальним, що відбувається в містечку, і знайти причини трагічної смерті двох людей у цій церкві. Але в Севільї з’ясовується, що на цій старовинній церкві зійшлися інтереси багатьох впливових людей міста і країни, які мають протилежні плани щодо її майбутнього. Легкий, динамічний і цікавий детектив, із непередбачуваними деталями (особа хакера, узагалі, виявилася дуже неочікуваною), описами непростих стосунків героїв і вражаючої людської долі, хоча автор залишає деякі подробиці нерозкритими.

Роман Артуро Перес-Реверте "Шкіра для барабана" занурює читача в атмосферу іспанського міста Севілья. Як на мене, це найкраще, що вдалося автору - передати дух цього південного міста-порту так, що аж захотілося обов'язково там побувати. Сам роман критики кваліфікують як інтелектуальний детектив, і ознаки цього жанру там дійсно є. Бачимо інтригуючий початок: на особистий комп'ютер Папи Римського невідомий хакер надсилає листа, в якому звертає увагу на маленьку церкву в Севільї, що перебуває у занедбаному стані і знаходиться на межі закриття. Рим звісно ж надсилає свого емісара Лоренцо Кварта, щоби розібратися у справі, тим більше, що з церквою пов'язані дві підозрілі смерті. Священник Кварт, який давно втратив віру, але залишається дисциплінованим слугою церкви, що понад усе ставить (чи принаймні до цього моменту ставив) обов'язок потрапляє у сплетіння інтриг, буремних почуттів та небезпек. Адже земля під церквою потрібна банкіру, доля якого залежить від контракту, міська і церковна влада теж не проти на цьому заробити, але є кілька людей, які своєї віри не втратили і готові захищати цю церкву. Чи є серед них талановитий хакер і можливо вбивця? Кварту зовсім непросто в цьому розібратися, особливо тоді, коли в ньому вперше пробуджується голос кохання (а це порушує обітницю целібату). Стиль автора цікавий, йому добре вдається малювати психологічні портрети героїв, яскравими вдаються навіть другорядні персонажі. Варто похвалити і переклад. Пізнавальною є інформація про адміністративну структуру Ватикану та методи його роботи (хоча сам автор на початку наголошує, що персонажі і події є вигаданими, а справжнім є тільки місто Севілья). Натомість кінцівка роману дещо розчаровує, іспанському письменнику, на мою думку, не вдалося витримати гармонії і динаміки розвитку перших розділів, тому і оцінка 4 з 5.

До центральної інформаційної системи Ватикану вдерся хакер, якого працівники відділу інформаційного захисту охрестили ,,Вечірня,,. Цей невідомий, попри усі пастки та блокування, розставлені в системі, зумів дістатися аж до комп'ютера самого Папи і лишити на ньому повідомлення про маленьку церкву у Севільї та дивні речі, що у ній відбуваються. Щоб розібратися у всьому та нейтралізувати зловмисника, до Севільї відправляють Лоренцо Кварта, священика з Інституту зовнішніх справ. У Севільї Кварт проводить власне розслідування і розуміє, що у цій справі є багато зацікавлених, а ще більше підозрюваних, тому що усі щось приховують. Це і парох церкви отець Ферро, і його помічник Оскар, і сестра Марсала, яка займається реставрацією та відбудовою церкви, і Макарена Брунер, чиї предки і збудували цю церкву, а ще колишній чоловік Макарени, архієпископ, мер міста, місцевий журналіст і т.д. Враження від книги лишились посередні. Автор багато чого намішав докупи, але все здалось трохи надуманим, та і в кінці залишились питання. Не все для мене прояснилось. А про деякі події, описані в романі, так і хотілося спитати - для чого ж це все було?