"Східний синдром" - це історія трьох різних людей: Василя, юриста з Рівного; Макса, підприємця з Донецька; Тані, дружини офіцера з Омська. Життєва історія кожного склалася так, що вони потратили в АТО. Життя - це не відео по ТБ. Так і ніхто з героїв книги не був ні патріотом України, що прагнув першим брати в руки зброю і захищати землі Донбасу. Проте після Майдану їхні життя перевернулися таким чином, що єдиним порятуноком став запис в АТО. Це і нова реальність, і загострені відчуття, і окремий світ, де ти знаходиш товаришів по духу, друзів, кохання. І так само їх втрачаєш, бачиш смерть, біль, розчаровуєшся і вже більше ніколи не стаєш звичним собою. Книга не несе в собі позитивного настрою чи романтичних історій про героїзм. Навпаки, вона дуже приземлена. Тут ми спостерігаємо за звичайними людьми з важкими долями і те, як їхнє життя змінюється в момент повернення з місця бойових дій. Це пізнання себе, своєї сутності, свого місця в новому житті та в державі. Те, як їх сприймають навколишні, та як вони себе самі сприймають у мирному місці, серед простих людей, що не бачили війни. Психологічні травми зачиняють їх самих у собі, і кожен по-своєму шукає, як притупити біль. Попри меланхолічний настрій книги, вона читається легко та з запоєм. Навіть важкі моменти описані таким чином, що це не викликає страху чи стресу. Не варто також чекати виражених історичних подій, тут вони є лише фоном. Тому варто сприймати її як історію про біль, кохання і депресію, а не як історію війни.

Троє людей. Різні характери, темпераменти, професії, стилі життя. Вони навіть живуть в різних країнах. Могли б не зустрітися, якби не війна... Зона АТО - трикутник з нещасливим фіналом. А воля добиває їхні душі. Мені боляче читати книжки про АТО, Майдан та Крим. Дуже боляче. Тому вони мені й подобаються. Так, отака я мазохістка. Якій реальність болить більш за все. Ця книга хапає за серце й душу - і не відпускає. Пораненим душам співчуваєш. І розумієш, що просто ненавидиш отих дивних людей, із мізками, проспиртованими російською пропагандою. Три головні герої - три сюжетні лінії. Лише одна точка перетину. І три фінали. У неї надто лайтовий. Та й вона мені одразу не дуже подобалась. Не люблю таких "мучениць" ! " Східний синдром " - історія про суворий жорстокий поствоєнний реалізм. І мабуть, найсильніша прочитана мною "художка" на цю тему. Обов'язково продовжу своє знайомство з творчістю цієї письменниці !