Книга Андрія Куркова «Шенгенська історія» загалом сподобалась. В романі розповідається історія трьох молодих литовських пар: Клаудіюса і Інгріди, Андрюса і Барбори, а також Вітаса і Ренати. Після відкриття кордонів у зв’язку зі вступом Литви до Євросоюзу, дві перші закохані пари вирішують їхати в Європу в пошуках кращої долі: одні в Лондон, другі-в Париж. Третя ж пара, після деяких коливань, вирішує залишитися в Литві, і відкрити свою справу на Батьківщині. Молоді люди вирушили в Євросоюз, до своєї рожевої мрії. Але не так сталося, як гадалося… Виявилося, що в Європі приїзжі люди, емігранти стикаються з великими труднощами і проблемами, і омріяне європейське життя виявляється несолодким, сповненим випробуваннями і розчаруваннями. Цю істину дізнаються в процесі свого нового життя молоді литовські пари. Навіть кохання не витримує натиску суворої реальності і розчарувань… А ось у пари, що залишається в Литві, життя складається досить вдало. Ще одна сюжетна лінія розповідає про дивного старого Кукутіса з дерев’яною ногою, який не вміє помирати, і спішить на допомогу потрапившим в біду литовцям. Загалом цей роман справляє гарне враження, тільки ближче до кінця відчувається затягнутість і надлишок песимізму. До того ж по обсягу книга дуже велика- більше 700 сторінок, так що тим, хто захоче її прочитати повністю, треба запастися терпінням) Я трошки не дочитала, не вистачило терпіння, бо і так віддала прочитанню «Шенгенської історії» майже 40 днів.