Останніми роками, після майже півстолітнього мовчання, роман-епопея ,,Сестри Річинські" Ірини Вільде знову видається і майже відразу зникає з книжкових полиць. Вперше виданий на початку шістдесятих минулого століття, лауреат Шевченківської премії 1965-го року та magnum opus письменниці, над яким вона трудилася біля двадцяти років. Роман, епіграфом до якого послужила цитата Карла Маркса і в якому згадується і про українських націоналістів, і про Голодомор на Східній Україні. Роман, який був засмічений ,,радянщиною", як того вимагала тогочасна провладна ідеологія та який згодом був негласно заборонений, коли цензура врешті прочитала, про що йдеться ,,між рядків". Роман, сучасне видання котрого відредактоване та містить стільки ,,радянщини", скільки необхідно для розуміння тогочасних реалій. Врешті, роман, який вартий уваги усіх поціновувачів літератури з великої букви. Роман письменниці, яка належить до когорти найвидатніших людей ХХ ст. у списках Юнеско та на честь якої названо літературну премію. Події твору переносять читача у 30-ті роки минулого століття, у Західну та Центральну Україну. У провінційному містечку проживає греко-католицький священик Аркадій Річинський разом із своїми п'ятьма доньками. Він - досить негативний персонаж, який уособлює пристосуванців того часу. Отець Річинський раптово помирає. П'ятеро сестер починають обсідати злидні. Кожна з них має свій характер, свої погляди на життя та думку, як налагодити своє майбутнє. Усі борються за своє щастя. Усупереч суспільній думці, родинним судженням та навіть моралі... Роман ,,Сестри Річинські" написано дуже багатою, колоритною мовою, з добре прописаними монологами та діалогами. Образи головних героїнь - неповторні, яскраві та добре психологічно розкриті. Вцілому, даний твір - прекрасна нагода ,,прожити" ті роки наповну та зуміти вижити, незважаючи ні на що.