Тема смерті давно потребує розкриття у книгах для дітей. Смерть рано чи пізно приходить в родину, забирає чи далеких родичів, чи й близьких. Не скажу, що прочитавши подібні книжки, діти будуть готові до неї, однак певну розраду знайдуть у літературі. Пам’ятаю, у дитинстві, коли траплялися якісь негаразди у житті, я завжди думала, що у мене живі батьки, дідусі й бабусі, тож немає причин переживати. Тож коли померла бабуся (а мені на той час було уже двадцять п’ять років), я кілька місяців не могла прийти до тями. Здавалося, увесь світ, так старанно вибудуваний мною, був однієї миті зруйнований. У книзі оповідається історія, як Смерть прийшла по бабусю, і як її четверо внуків намагалися її затримати на кухні, споюючи кавою, вірячи, що у такий спосіб відтягнуть момент смерті бабусі. Та Смерть дала зрозуміти, що вона, насправді, не кровожерлива й нещадна, як зазвичай звикли зображати її люди, що вона теж здатна на почуття. Одна існують речі, які не можливо змінити. Це стосується й життя людей. Вона наводить, як приклад, легенду про Радість і Горе, Сміх і Плач, братів і сестер, які утворили пари й померли в один день, бо не могли жити одне без одного. Тож якою б не була гіркою втрата рідної людини, потрібно зрозуміти, що вона неминуча, і мужньо прийняти її. Це дуже цікавий момент, бо вперше бачу, що Смерть зображується з людськими характеристиками й без негативу. І діти згодом, зрозумівши, що бабуся померла, засмучуються, однак згадували бабусю щоразу, коли відчиняли вікно, бо чули, як Смерть говорила: «Лети душе». Процес прийняття смерті близької людини дуже вдало зображений і, сподіваюся, допоможе багатьом дітям легше перенести свої втрати.

Хтось може сказати, що це - жах! І навіщо дітям читати книжку про смерть! Це - не для дітей... Але ж смерть існує. І мовчати про неї, вдавати, що її нема - не захистить дитину від того, що колись вона таки прийде. І рано чи пізно дитина запитає, і про це доведеться говорити. Є теми, на які з дітьми складно говорити. Гадаю, смерть - одна з таких. Бо це - боляче, несправедливо, неминуче. Але коли помре домашній улюбленець або хтось із рідних... "Серце, плач" - про дітей, у яких хвора бабуся. І вони її дуже-дуже люблять. І коли по бабусю прийде Смерть, діти намагатимуться не пустити її до бабусі. І тоді їм розкажуть історію про те, що не буває сміху і радості без сліз і суму. Що смерть - це боляче, але вона - не зло. І що навіть, коли більше ніколи не зможеш обійняти, близька людина житиме і буде поруч в твоїй душі і спогадах. Книжка сумна, але приносить розраду. І розуміння. Ще вона важлива, бо здатна пояснити, що тих, кого любиш, потрібно цінувати завжди і щодня, поки вони поруч. Щось таке, про що і дорослі часом забувають.