"Париж - не ідеальне місто. Настільки не ідеальне, наскільки не ідеальним є будь-яке місто. Настільки неі деальне, наскільки не ідеальною є найближча людина." У мене поки немає селфівпарижі, але колись воно обов'язково буде! Це дуже хороша збірка оповідань. Я читала із захопленням і смаком. Було цікаво, як різні люди відчули Париж, що в ньому побачили і як описують читачеві. І це напевне, перша збірка оповідань, де мені сподобалось кожне. Якесь більше, якесь менше, але жодне не викликало незадоволення чи відрази. Фаворитом стало оповідання Андрія Шкіля " Місто зі снів: парижність як ознака хвороби", ще дуже сподобалась "Сага про Саган" Галини Вдовиченко, ну і, звичайно вразила Катерина Бабкіна "Ми ніколи про це не говоримо". Тут всі вони різні: одні веселі чи безтурботні, інші болючі і відверті, а ще одні здаються просто роздумами автора про кілька днів в одному місті. Тому книжка подарує різноплановість і насолоду, відпочинок і просто роздуми. Сподобалось, надихнуло і намріялось. "Париж завжди є святом. Післясмак по святах у нього терпкий і тонкий, як у доброго французького вина. Париж - місто, країна кохання зі столицею у Монмартрі. Тут завжди було добре закоханим. Для них було все - виноградники, кабаре, кав'ярні, романтичні вулички і неймовірні світанки."