Щоденники Вишеньки - чудова серія цікавих та яскраво намальованих коміксів. Підбиралася ця історія для дитини, яка тільки навчилася читати і вдосконалює українську мову, тому формат коміксу тут ідеальний. Тексту небагато, плюс дитина бачить ілюстрації і розуміє про що йдеться. Сюжет про дівчинку, яка мріє стати письменницею і грає з подругами в детектива. Тут поринаєш в історію бешкетного дитинства, коли якась дрібничка для тебе - це вже яскрава пригода. В коміксі попри ілюстрації з діями героїв є сторінки з роздумами Вишеньки, її підозрами у веденні розслідування та доказами. Ілюстрації приємні, яскраво промальовані, сама історія дуже цікава і щемлива. Йдеться про дивного чоловіка, що вранці зникає в лісі, а повертається весь у фарбі. Дівчатам таке точно зайде, а може і хлопцям, хто зна. В першій частині Щоденників Вишеньки є про дружбу, довіру, взаємопідтримку, відносини з батьками та про допомогу. І про те, що мрії таки збуваються. Теплий комікс з приємним післясмаком. Обов'язково будемо брати інші частини з серії.

Хто із нас у дитинстві не мріяв бути детективом? Розгадувати якісь цікаві загадки? Спостерігати за дивними людьми? Розслідувати злочини? Можливо саме тому, детективи є одним із популярних жанрів дитячої літератури? У цій книзі поєдналося все, що так люблять мої діти: - пригодницько-детективна історія - комікс - щоденник - будиночок на дереві - зоопарк. Як зрозуміло уже з назви, ця книга написана чи точніше намальована у формі щоденника 10-річної дівчинки Вишеньки. Якось вона помічає посеред лісу літнього самітника, з плямами на одязі та великими відрами. Дівчинка вирішує простежити за ним і дізнається про завмерлий зоопарк. Як, Ви ніколи не чули про нього? Це такий, у якому немає тварин за ґратами! Та й взагалі тварин там нема. Хоча ні, вони там є, але не зовсім... Ну все, далі мовчу, розбирайтеся із цим самі. А ми от із задоволенням його відвідали б... Цікаво, чи існують такі насправді? Для нас ця книга стала дуже осінньою, саме завдяки багряним кольорам, і хоча описані події ніяк не пов'язані з певною порою року, але читати її в жовтні було дуже атмосферно.

Цю книжку після перших же прочитаних сторінок хочеться обійняти і не відпускати. Одразу ж вона налаштовує на найкращі спогади з дитинства - про будиночок на дереві, про кольорові щоденники, про таємниці, про дружбу. Сюжет інтригує не лише певною майже детективною лінією, а ще й тим, що читач довго не може визначитись, яка ж за жанром ця книжка (ну, окрім того, що це комікс, звісно): чи це оповідки дівчини-підлітка про все на світі, чи це детектив, чи щемка історія про особливий зоопарк і особливих людей. Секрет в тому, що в цій унікальній і красивезній книжці є всього потрошку - і разом це дає дуже милий і зворушливий результат. Сподобались вагання Вишеньки щодо спілкування з мамою - це дуже правдиво, коли раптом стає непросто розповісти хоч нібито й найріднішій людині якісь таємниці чи й просто подякувати. Та і художник дякує в листі, а не при зустрічі, бо так легше висловити все, що на серці. Це змушує замислитись і однозначно свідчить про важливість подяки чи вибачень. Непогана тема, як для легкого пригодницького коміксу. Єдине, що можна було б вдосконалити - трохи більш невимушені репліки. Хоча, можливо, це трохи впливає переклад. Книжка залишила якнайкраще враження і точно хочеться читати серію далі.