Читала цей "щоденник" англійською. Багато неоднозначних вражень, багато в тексті фактів, які суперечать один одному (спочатку вона пише, що вони там перебували і мусили бути тихими, як миші, а потім пише, що вони пилососять ледве не годинами). Судячи з того, як цей щоденник був зібраний та з непідтверджених фактів його знаходження і оформлення у книгу, я не вважаю даний продукт чимось вартісним для пізнання.

Среди всех литературных памятников эпистолярного жанра, дневники пятнадцатилетней Анны Франк занимают совершенно особое, выдающееся место. И дело не в том, что за этим текстом стоит ужасная трагическая история, а в том насколько интересным и знаковым женским голосом в принципе является голос юной Анны. С одной стороны, "Дневники" - это хроника изоляции. Настоящее испытание не только для девушки подросткового возраста, но и для всех взрослых. Герои этих страниц, а именно семья Анны (ее отец, мать и старшая сестра) заперты на чердаке вместе с еще семьей из трех человек и еще одним человеком на минимальном количестве квадратных метров. Посетители музея Анны Франк могут убедиться в том, насколько это замкнутое пространство для такого количества человек. Они не могут даже ночью выйти и подышать воздухом. Вынужденно мирятся со скудным питанием, скукой и страхом будущего. Анна очень достоверно и с особой ясностью ведет хронику их вынужденного совместного общежития, точно подмечая особенности характера и состояний каждого из участников. Помимо этого, эти дневники наполнены ее собственными этико-философскими суждениями, которые никак нельзя назвать заурядными. Анна сочетает в себе какую-то трезвую мудрость и серьезность с чисто детским жизнелюбием и способностью прощать. Сложно представить, что эти записки в клетчатом блокноте - все, что осталось у отца Анны от всей его семьи.

Книга "Щоденник Анни Франк" є найновішим перекладом безпосередньо щоденника дівчинки підлітка, який вона створила знаходячись у притулку під час нацистської окупації Нідерландів. Ця книга є беззаперечним доказом нацистських злочинів проти людства, адже розповідає про те яким був німецький "новий порядок" у дії. Відомим для усього світу щоденник став після його першої публікації у 1947 році. На жаль сама автор до цієї події не дожила, адже в серпні 1944 року гестапо виявило притулок і всі його мешканці потрапили до концентраційного табору. З усієї великої сім'ї вижив тільки батько, який і здійснив мрію дівчинки та опублікував щоденник. Анна Франк мріяла стати журналісткою або письменницею, та щоб не гаяти час почала записувати в щоденник всі свої почуття, які вона переживала відчуваючи на собі наслідки нацистської окупації перебуваючи у схованці-притулку. Про всі свої відчуття та емоції автор детально розписує в чіткій хронології кожен день перебування у схованці. Для кращого сприйняття інформації книга містить чорно-білі ілюстрації. Розрахована книга на широке коло читачів, як нагадування про військові злочини, що не мають терміну давності.