Просто в захваті!

Василь Шкляр – один із моїх найулюбленіших вітчизняних письменників. І хоча в його творчості я надаю перевагу дещо пізнішим романам, як наприклад «Чорний ворон» та «Троща», втім мені було цікаво ознайомитися з одним із його ранніх творів. Адже «Самотній вовк», який до 2018 року носив назву «Елементал» є одним з найперших повноцінних романів автора. Звичайно, і до написання цього твору у Шкляра вже була добірка коротких оповідань, і навіть романи «Ностальгія» та «Ключ». Але справа в тім, що саме з даного роману, ім’я автора стало доволі відомим і навіть принесло йому першу нагороду – гран-прі конкурсу «Коронація слова» 2002 року. Деякий час історію самотнього вовка навіть хотіли екранізувати, щоправда з цим поки що не склалося. Тому цей роман в деякій мірі можна вважати переломним для творчості Шкляра. За основу сюжету автор взяв реальні події, котрі відбувалися в окупованій російськими військами Чечні в середині 90-х років. Саме тоді за допомоги українських розвідників, було врятовано з полону, дружину лідера чеченського визвольного руху та першого президента Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва. На сторінках свого роману Шкляр замінив дружину на доньку військового генерала, а головним героєм, тим що має її визволити, зробив солдата Французького іноземного легіону, українця за походженням. Гадаю цей хід автора був доречним, створивши певну пікантність ситуації для читача – постійно чекаєш того, чи переросте інтрига між головними персонажами в повноцінну любовну лінію. Роман загалом короткий – при достатній кількості вільного часу книгу можна прочитати буквально за день. Але при тому, якщо історія тебе затягне. Зі мною саме так і відбулося. Єдине, що мені було незвично, так це певна несхожість в описанні сюжету і діалогів, з більш пізнішими творами Шкляра, до яких я вже звик. Певно на своїх перших творах автор ще тільки відточував свою письмову майстерність. Та все ж, роман досить динамічний і цікавий. В ньому є і інтрига, і напружені моменти, в яких переживаєш за героїв. Є в ньому і еротичні моменти, і драматизм. Хоча історія мені сподобалася, та все ж, я б не назвав цей роман найкращим у творчості письменника. Найкращі його твори, на той час, ще чекали його попереду. Загалом досить непоганий пригодницький бойовик, і якщо ви любите читати історії наповнені динамічними подіями, або ж цікавитесь раннім Шклярем, то книга скоріш за все, вам сподобається.