Дзено Кошині - хворий. Він не має жодного бажання досягати успіху, наживати капітал, примножувати багатство, бути заможним, активним і кмітливим - загалом не хоче ворушити булочками, щоб робити життя кращим. Його влаштовує його становище, бо він не бідний, однак у тому бюргерському середовищі, де йому довелося народитися та існувати, відсутність амбіцій вважається відхиленням від норми. Тому все, що робить Дзено – це намагається переконати інших у щирості своїх спроб стати «сильною людиною», увійти в середу ділків та умільців. Оскільки в реальному успіху він нітрохи не зацікавлений, йому доводиться прикидатися простаком і невдахою або ж вигадувати нові і нові «заважають» і відволікаючі чинники - то куріння, то коханку, то непрактичного ділового партнера. Весь щоденник Козини пройнятий нещирістю. А потрібен він був тільки для того, щоб наприкінці Дзено зрозумів просту річ: він зовсім не хоче вилікуватися від своєї «хвороби», бо пасивність і безініціативність – теж спосіб існування, і, можливо, не найгірший. Крім очевидних асоціацій з Обломовим тут можна згадати і Стоунера - героїв однойменних романів зі схожою проблематикою.