Це невелика розповідь, яка досить швидко читається. Історія про те, як один селянин задумався над тим, чому всі ми люди, але пани і звичайні мужики живуть по-різному, та мають різне до себе ставлення. От він і вирішує на один день спробувати жити життям пана і побачити, що з того вийде. Розповідь ведеться від імені головного героя, багато діалогів. Жінка не схвалює його затії, і навіть говорить, щоб він пожалів їхніх маленьких діточок(тут можна зрозуміти стиль гумору, бо діточки вже такі маленькі, що один вже й одружений син))) Головних місць дії можна сказати два - потяг(чи електричка, напевно, який тут названо машиною) і театр(який називається тут тіятром))). Як закінчиться ця ідея і чи зможе головний герой дійсно стати паном, хоч на один день - інтрига. Головна думка, що насправді він добивався не ставлення до себе як пана, а просто як до людини. Що мені не сподобалося - досить багато лайливих зворотів, слів, яких мені не хочеться бачити і читати. Читаючи цей твір я згадала свої випадки з сучасного життя, стиль яких так чітко описано тут. Наприклад, щоб вам було краще зрозуміти, якщо ви колись були в магазинах з дорогим товаром (наприклад, дорогою косметикою) чи в закладах харчування з вищим за середній цінник. І при цьому відчували презирливі, недовірливі чи зневажливі погляди (або й ставлення), то ви це пригадаєте читаючи "Сам собі пан".