«Свободу, права і вільності ніхто і нікому не подарує. Їх виборюють із шаблею у руці. У світі поважають сильних, поважають лише тих, хто духом і зброєю відстоюють свою честь. Свою гідність і волю. Відстоюють свою державу. Свобода завжди спочатку пишеться шаблями, а коли шаблі гострі, а лицарі, що їх тримають, – мужні і цілеспрямовані, а їхні отамани мудрі – тоді приходить час, коли здобутки записуються на папері». Ці думки курінного особистої охорони гетьмана Івана Виговського Тараса Завірюхи можна визнати, на мою думку, основними в формуванні головної ідеї роману Василя Краса «Руїна». В творі описується короткий період історії українського народу – підготовка Гадяцької угоди про політичну унію з Польщею та Литвою. Унія, яка могла б змінити не тільки історію розвитку України, а й Східної Європи та й Європи в цілому. Незважаючи на короткий період, події відбуваються на широких просторах не тільки України, а й Кримського ханства, Османської імперії, Болгарії, Польщі. Підготовка нової угоди відбувається в умовах протистояння з агентами Таємного приказу Московії та хатньої (громадянської) війни між українцями, яка в значній мірі була й тоді спровокована нашим північно-східним сусідом. В цих умовах проходить формування світогляду не тільки українського народу, а й показується зміна інших народів до нашої культури та поступовим формуванням спільної позиції у протистоянні з ворогами. Автор, вдало вводячи в твір пригодницькі сюжети (подекуди авантюрні пригоди), вдало описує колорит того часу і допомагає читачеві зрозуміти складність та історичну значимість подій описаних в романі.