Я прочитала 245 сторінок.Заледве! Пропустила 100 сторінок і як ви думаєте що сталося?Нічого! Настільки "спокійний" темп історії. Розжована, затягнута,повільна.Якщо це фірмовий стиль Авад,то це моя література! Щоб зрозуміліше було тим,хто хоче прочитати і вагається чи купувати,то цей твір за темпом і наповненістю,як твори Пауло Коельйо.Але! Я бачила досить високі бали і схвальні відгуки!

абсолютно не зайшла книга, забагато сюрреалізму. постійно повторюються одні й ті самі факти, описи, буквально жується одне й те саме від розділу до розділу. читати важко, нецікаво, не дала мені того, що написано в анотації. на мою думку, могла б бути коротшою на 300 сторінок і від цього б тільки покращилась

"Rouge" - доволі цікава й дуже дивна історія, у хорошому сенсі цього слова. Вона місцями незручна, місцями тривожна, але саме це й тримає в напрузі. Мені особливо сподобалося, як авторка розкриває тему індустрії краси в наш час - з її нав’язаними стандартами, нереалістичними шаблонами й постійним відчуттям, що ти недостатня. Усе це подається не прямо, а через гротеск і сюрреалізм, які роблять історію ще більш моторошною. Бо за цією дивністю дуже легко впізнати реальність. Книга буквально просочена дзеркалами, відображеннями, тілесністю та одержимістю молодістю. І в якийсь момент стає незрозуміло, де межа між реальністю і маренням - але саме ця розмитість додає історії глибини. Сюрреалізм тут не заради ефекту, а як спосіб показати, наскільки абсурдним і жорстоким може бути культ краси. Головна героїня не завжди викликає симпатію, але її болісна потреба бути коханою й прийнятою дуже відчутна. І від цього історія стає ще більш тривожною. Після прочитання залишилося відчуття легкого дискомфорту - ніби довго дивився в дзеркало і раптом перестав упізнавати себе. І саме цим книга й чіпляє.