Якщо ви не прочитали жодного слова, написаного Айзеком Азімовим (і якщо ви вважаєте себе шанувальником наукової фантастики ... це було б скандально), то це робота, з якої слід почати. Це буквар про все, що є прекрасним та неординарним у науковій фантастиці : чудовий погляд Азімова на майбутнє, його текуча проза, непохитна віра в людство ... і як в його рід, і як в кожну особистість. Читання цих оповідань є постійним нагадуванням того, скільки жанр завдячує своїй геніальності, чи то у творах авторів, які слідували за ним, чи візуальні образи, які він надихнув. Без Азімова не було б Зоряного шляху, ні Зоряних Війн, ні Вавилону 5... Сучасна літературна викликає радість тільки від обкладинки до обкладинки. Захоплююче читати про майбутні технології з описом з минулого. Звичайно, деяка частина книги здається застарілою, але справа не лише в технології, а в людському стані тих часів, люди очікували колонізації планет, літаючих автомобілів, але а ж ніяк не вільного доступу до інформації, що ми бачимо тепер. Тому я люблю наукову фантастику. Ви можете змінити час, сцену, прогрес у технології тощо, але серцевина людства залишається тією ж: любов, ревнощі, сила, гнів, смуток, прощення, збентеження, помилка, логіка, усвідомлення...