Своє перше знайомство із сучасною білоруською літературою я вирішила розпочати із скандального роману Наталки Бабіної ,,Рибгород", який заговорив українською мовою завдяки видавництву ,,Урбіно" у перекладі з білоруської Божени Антоняк. Варто сказати, що вперше твір побачив світ у 2007-му році у Вільнюсі, у зв'язку із політичним тиском на авторку. Події відбуваються поблизу білорусько-польського та білорусько-українського кордонів, у селі Добратичі на Берестейщині -- етнічній українській землі, яка за наказом Сталіна у 1939-му році відійшла до Білоруської РСР. Алла Бобильова, життєвий шлях якої -- непростий та тернистий (смерть єдиної дитини, розлучення, наркотики, алкоголь, тюрма...), приїжджає сюди, додому. Там у неї є сестра-близнючка Уляна та 97-річна баба Мокрина, котра стає випадковою жертвою навмисно смертельно отруєної кави... Хто задумав вбивство, з якою метою і головне, хто ,,під прицілом"? Серед підозрюваних -- відомий бандит-бізнесмен, який правдами й неправдами скуповує землі місцевих жителів. Аллина ділянка -- теж на приміті, а довкола героїні починає закручуватися ціла низка небезпечних пригод, з яких вона рятується завдяки дивовижній властивості мандрувати у часі... Риючи часові ,,нори", Алла може потрапити у різні століття та різні місця; а читач, мандруючи з нею, дізнається різні географічні та історичні цікавинки. Особисто мені, дуже сподобалася згадка і про рідний Львів.) ,,Рибгород" -- це дуже багатошаровий роман. Тут і детектив, і пригоди, і містика, і соціальна проблематика, і навіть щось на зразок магічного реалізму. За що ж тоді твір і його авторка піддались гонінням вдома, на Білорусі? Найголовніше, за політичний акцент -- критику єдино ,,правильного" президента та його діяльності, придушення демократії та позбавлення людей обирати собі краще майбутнє.

Эта книга стала для меня полнейшим разочарованием. Во-первых, автор сделала попытку объединить в одном произведении и приключенческий детектив, и мистику, и историю о любви всей жизни, и историю о политическом противостоянии действующей власти. В итоге получилось, что ни одно из этих направлений не было раскрыто полноценно, все поверхностно. Сначала я даже возвращалась и перечитывала страницы, чтобы понять, почему главные герои поступили именно так, но я совершенно не могла проследить логику событий. И поскольку такие моменты встречались в книге неоднократно, уже потом я даже не стремилась понять мотивы поведения героев (почему сокровища искали именно там, а потом в другом месте – это осталось известным лишь героям романа). Во-вторых, немного удивляет, что главная героиня Алла Бобылева, женщина 50 лет, ведет себя, как неуравновешенный подросток. Алла, которая пережила смерть дочери, алкогольную и наркотическую зависимость, тюремное заключение и развод с мужем, шастает по кладбищу в поисках тайн, следит за соседями, много выпивает, устраивает драки, ругается, бегает по лесу в поисках сокровищ, незаконно пересекает границу, прячась в цистерне с водой, и др. Особенно меня поразила ситуация, когда Алла бьет по лицу своего главного врага Куколя гигиеническими средствами, использованными ею во время критических дней. В-третьих, то, что меня окончательно «добило» – это умышленное убийство главной героиней местного авторитета Куколя, который пытался честными и нечестными путями выкупить дом Аллы. Читая качественную литературу, всегда интересно увидеть путь героя, его изменения и то, чему его учит жизнь (хотя и не всегда герой это понимает). В этой книге главная героиня – агрессивная, мстительная бабище, и ее убийство все покрывают (таким образом, то, что милиция покрывает авторитета Куколя, – это плохо, а то, что местный участковый покрывает Аллу, – это хорошо). Какой там путь главной героини! Единственное, что утешило, – это финал, когда Алла все-таки вынуждена уехать из своего села (из-за наводнения). И получается, что в совершенном нею преступлении не было потребности (я уже не говорю о нравственно стороне этого поступка), она все равно покинула деревню, и это должно было бы ее чему-то научить, но, думаю, это осталось для нее непостижимым.

Якими помічними можуть бути легенди про захований скарб... :) Заради цього і тунель до сусідньої європейської держави можна прорити, і декілька злочинів розслідувати, і з державною махіною поборотись, і все це зробити в одному творі, з цікавою героїнею, декількома трупами, однією передвиборчою компанією і, навіть, згадкою про Львів :) Ми дуже мало знаємо про Беларусь, ще менше - їх літературу, і зовсім мало - твори сучасних білоруських авторів... Це, певно, найтихіші і найспокійніші з наших сусідів, на перший погляд... А от в книзі Наталі Бабкіної все відбувається швидко, голосно, і ...весело, хоча події і постать головної героїні зовсім на веселі роздуми не наводять - тут і проблеми з алкоголем, і передвиборча кампанія в країні все ще одного президента, і вбиства, врешті-решт... Плюс до того певні мандри в часовому просторі, які нагадують, що дуже-дуже давно ми (Україна і Беларусь) мали спільне минуле в одній, дуже європейській державі. Чи ми туди повернемось - залежить від нас :) Я прочитала із задоволенням. Уявляю, як смачно вона звучить білоруською, українська версія - чудова. Кому сподобається? - любителям пригодницького жанру і детективів, небанальних персонажів, прихильникам легкого читання про важкі проблеми, а також тим, хто цікавиться літературою "знайомих-незнайомців"... Може не сподобатись палким прихильникам любовних романів (він, вона, і кохання до смерті), дуже чіткого і послідовного сюжету з обов`язковим хеппі-ендом, ну і пам`ятайте, що трошки містики там є ;) Приємного читання!