Наведена в заголовку теза є прямою цитатою з тексту й прямою мовою головного персонажа, редактора Карка. Новела оприявнює доволі болючі спогади й переживання Карка як учасника національно-визвольних змагань, того, хто застав мирні й кращі часи, а тепер змушений існувати в недолугому й недосконалому світі. Новела - про роль і місце "сторозтерзаної України" у складі союзної тоталітарної держави, про надрив і повсякденну муку мільйонів "двістірозіп'ятих я", що залишалися поза межами офіційного дискурсу, поза берегами державних дозволів і приписів. Текст - іще й про усвідомлення тогочасними митцями невідворотності чогось неминучого й жаского, що так чи інакше чигає на кожного із письменницького (і ширше - культурно-креативного!) середовища, на кожного із учасників або очевидців національно-визвольних змагань, чиї прагнення не було задоволено, чиї проблеми чи звернення було проігноровано, за правом дужого й офіційно-провладного. Філософські узагальнення (чіткі й чіпкі, лаконічні й фатальні) стрічаються в тексті ледь не посторінково! Аби ж то всі ті символи-застереження було вчасно й коректно витлумачено!